ГРУМ — ЕТИМОЛОГІЯ
грум «слуга, що супроводжує вершника або екіпаж; хлопець-лакей»
запозичене через російську мову з англійської;
англ. groom «конюх» придворний;
(заст.) слуга», сангл. grom (е) «хлопець» походить від дфр. grome (gromet, groumet, gourmet) «слуга, паж» неясного походження;
р. бр. грум, п. слн. grum, groom, ч. слц. groom;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| groom «конюх» | англійська |
| грум | білоруська |
| grum | польська |
| groom | польська |
| грум | російська |
| grom по «хлопець» (е) | середньоанглійська |
| groom | словацька |
| grum | словенська |
| groom | словенська |
| groom | чеська |
| grome «слуга, паж» (gromet, groumet, gourmet) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України