ГРУДЯМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
грудь
псл. *grǫdь;
очевидно, споріднене з [груд] «пагорбок; підвищення на болоті», лат. grandis «великий, величний», гр. βρένϑος «гордість», з іє. *gṷrendn- «надиматися, набухати»;
менш переконливі зіставлення з лит. grandìs «ланка в ланцюгу» (Zubatý St. a čl. І 2, 98), з вірм. argand «утроба матері» (Pedersen LP I 1-2), з гр. χόνδρος «хрящ» (Machek ESJČ 186), з лит. krūtìs «груди», лтс. krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115);
р. грудь, бр. гру́дзі, др. грудь, п. ст. grędzi, ч. слц. hrudʼ, вл. hrudź, болг. гръд, м. гради, схв. груди, слн. gród;
Фонетичні та словотвірні варіанти
груда́
«хвороба коней, мокрець»
грудай
«той, хто має великі груди»
груда́стий
гру́ддя
«груднина»
гру́ди
груди́на
«грудна кістка; великі груди»
груди́нка
груди́стий
грудни́й
гру́дник
«грудна клітка; грудинка»
грудни́на
«груди; грудина; [грудинка Ж]»
грудни́стий
«грудастий»
грудни́ця
«запалення грудних залоз, мастит; грудина; [грудинка Ж]»
грудня́к
«нагрудник»
межигру́дє
«друге грудне кільце у комах»
нагру́дник
огру́ддє
«грудна клітка»
огру́дини
«жіночі груди»
огру́дники
«тс.»
передгру́дє
«нашийник (частина упряжі)»
підгру́ддя
погру́ддя
«бюст (скульптура); верхня частина тіла; грудна клітка»
пригрудча́
«немовля»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́дзі | білоруська |
гръд | болгарська |
hrudź | верхньолужицька |
argand «утроба матері» | вірменська |
βρένϑος «гордість» | грецька |
χόνδρος «хрящ» | грецька |
грудь | давньоруська |
*g «надиматися, набухати» | індоєвропейська |
grandis «великий, величний» | латинська |
krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115) | латиська |
grandìs «ланка в ланцюгу» | литовська |
krūtìs «груди» | литовська |
гради | македонська |
grędzi | польська |
*grǫdь | праслов’янська |
грудь | російська |
груди | сербохорватська |
hrudʼ | словацька |
gród | словенська |
hrudʼ | чеська |
груд «пагорбок; підвищення на болоті» | ? |
grędzi | ? |
грун «пагорбок, гірка»
очевидно, запозичення з румунської мови;
рум. grúiu «пагорб, вершина пагорба» походить від лат. grunium «свиняче рило», спорідненого з гр. γρύξω «хрюкаю», двн. нвн. grunzen «хрюкати», пор. паралельну назву болг. рът «пагорб, підвищення», схв. рт «тс.», з псл. rъtъ «морда, рот»;
менш переконливе повʼязання з псл. granь (укр. грань) (Sławski І 340; Crânjală 137; Karłowicz SGP І 454) або з псл. grǫdь, укр. грудь (Фасмер I 464);
п. [gruń (groń)] «гора, вершина гори; стрімкий схил; поле, гірська поляна», ч. [gruň], слц. gruň;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гру́нище
«скалля»
грунь
«вершина, хребет гори»
грунь
(XIV-- XV ст.)
ґрунь
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рът «пагорб, підвищення» | болгарська |
γρύξω «хрюкаю» | грецька |
grunzen «хрюкати» | давньоверхньонімецька |
grunium «свиняче рило» | латинська |
grunzen «хрюкати» | нововерхньонімецька |
gruń «гора, вершина гори; стрімкий схил; поле, гірська поляна» (groń)] | польська |
rъtъ «морда, рот» | праслов’янська |
granь (укр. грань)(Sławski І 340; Crânjală 137; Karłowicz SGP І 454) | праслов’янська |
grǫdь | праслов’янська |
grúiu «пагорб, вершина пагорба» | румунська |
рт «тс.» | сербохорватська |
gruň | словацька |
грудь | українська |
gruň | чеська |
паралельну | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України