ГРУДАМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
груд «пагорбок Г; підвищення на болоті, де косять сіно ЛЖит; сіно з сухого лугу Л»
псл. [grǫdъ] «підвищення на землі», повʼязане чергуванням голосних з gręda «гряда, грядка»;
вважається також повʼязаним з гру́ди;
можливо, сюди ж належали раніше р. гру́да «купа; могила; копиця снопів; натовп», ч. hrouda «земля» (у виразі rodná h.), слц. hruda, схв. груда «тс.», слн. grúda (у виразі pod grudo iti «умирати»), які пізніше могли зазнати фонетичного зближення з gruda «грудка»;
р. [огру́д] «купа, ворох; горб; могила», бр. груд «горб; сухий луг, суходіл», п. grǫd «підвищення на (болотистому) лузі; підвищення, заросле лісом», ч. (мор.) [hrúd] «піщана дюна, підвищення на рівнині», слц. hruda «клаптик землі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гру́да
«купа»
(з р.)
груди́
«сухе місце на болоті»
грудови́й
«скошений на мокрому лузі з підвищеннями»
(про сіно)
грудо́к
«горбок Ж; острів на річці St. sl. 12»
згру́док
«суха підвищена ділянка землі»
о́гру́док
«острів на річці»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
груд «горб; сухий луг, суходіл» | білоруська |
grǫd «підвищення на (болотистому) лузі; підвищення, заросле лісом» | польська |
grǫdъ «підвищення на землі» | праслов’янська |
гру́да «купа; могила; копиця снопів; натовп» | російська |
груда «тс.» | сербохорватська |
hruda | словацька |
hruda «клаптик землі» | словацька |
grúda (у виразі pod grudo iti «умирати») | словенська |
hrouda «земля» (у виразі rodná h.) | чеська |
hrúd «піщана дюна, підвищення на рівнині» (мор.) | чеська |
gręda «гряда, грядка» | ? |
гру́ди | ? |
gruda «грудка» | ? |
огру́д «купа, ворох; горб; могила» | ? |
гру́да «грудка, кусок; замерзла грудками земля»
можливо, тут відбулося зближення псл. grud- і grǫd-;
питання про належність сюди р. гру́да «купа; могила; натовп» потребує дальшого дослідження;
іє. *ghreu-, *ghrou-d- «кришити»;
псл. gruda;
споріднене з лит. grústi «товкти», graudùs «крихкий, ламкий», grúdas «зерно», лтс. grûds «тс.», дісл. grautr «крупа, каша», двн. gruzzi, нвн. Grütze «тс.», дангл. griot «пісок», двн. griōz, нвн. Griess «тс.»;
р. [гру́да] «грудка, замерзлий кусок землі», бр. гру́да «грудка», др. груда «купа, громада», п. gruda «грудка; мерзла земля», ч. hrouda «грудка», слц. hruda «тс.», болг. гру́дка «бульба, [голова (сиру)]», м. грутка «грудка», схв. груда «брила, грудка», слн. grúda «тс.», стсл. гроуда «брила», р.-цсл. грɣдиѥ «краплі»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гру́ддя́
«грудки землі, глини»
гру́дє
«грудка»
гру́дка
грудкови́й
«у грудках; кусковий (про цукор)»
грудкува́тий
грудни́й
«грудуватий»
грудня́стий
«тс.»
грудо́лє
«грудка»
грудома́ха
«велика грудка»
грудува́тий
грудя́
«грудка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́да «грудка» | білоруська |
гру́дка «бульба, [голова (сиру)]» | болгарська |
griot «пісок» | давньоанглійська |
gruzzi | давньоверхньонімецька |
griōz | давньоверхньонімецька |
grautr «крупа, каша» | давньоісландська |
груда «купа, громада» | давньоруська |
grûds «тс.» | латиська |
grústi «товкти» | литовська |
грутка «грудка» | македонська |
Grütze «тс.» | нововерхньонімецька |
Griess «тс.» | нововерхньонімецька |
gruda «грудка; мерзла земля» | польська |
grud- | праслов’янська |
gruda | праслов’янська |
гру́да «купа; могила; натовп» | російська |
гру́да «грудка, замерзлий кусок землі» | російська |
грɣдиѥ «краплі» | русько-церковнослов’янська |
груда «брила, грудка» | сербохорватська |
hruda «тс.» | словацька |
grúda «тс.» | словенська |
гроуда «брила» | старослов’янська |
hrouda «грудка» | чеська |
*ghreu- | ? |
*ghrou-d- «кришити» | ? |
graudùs «крихкий, ламкий» | ? |
grúdas «зерно» | ? |
ґалама́ґа «грудка, грудомаха (глини, глею)»
очевидно, афективне утворення від [гал] [ґал] «кулька», п. gała «тс.», паралельне до грудома́ха (від гру́да);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґаляма́ґа
«ґуля, головешка, мерзла грудка»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gała «тс.» | польська |
гал «кулька» | українська |
грудома́ха (від гру́да) | українська |
ґал | українська |
гру́да | українська |
грандіо́зний
нім. grandiós, фр. grandiose походять від іт. grandioso «розкішний, грандіозний», утвореного від лат. grandis «великий», спорідненого з гр. βρένσος «гордий», псл. grǫdь «груди», укр. гру́ди;
запозичення з німецької або французької мови;
р. грандио́зный, бр. грандыёзны, ч. grandiósní, слц. grandiózny, болг. м. грандио́зен, схв. грȁндиōзан, слн. grandiózen;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
грандыёзны | білоруська |
грандио́зен | болгарська |
βρένσος «гордий» | грецька |
grandioso «розкішний, грандіозний» | італійська |
grandis «великий» | латинська |
грандио́зен | македонська |
grandiós | німецька |
grǫdь «груди» | праслов’янська |
грандио́зный | російська |
грȁндиōзан | сербохорватська |
grandiózny | словацька |
grandiózen | словенська |
гру́ди | українська |
grandiose | французька |
grandiósní | чеська |
ґрис «грубо змелений овес з ячменем, посипаний сіллю, для годівлі тварин; пшенична крупа Ж; висівки»
нвн. Grieß «манна крупа; грубий пісок, гравій» походить від двн. grioʒ «грубий пісок», спорідненого з псл. gruda, укр. гру́да;
запозичено через посередництво польської мови (в українську) з німецької;
п. [grys] «грубо змелене борошно з пшона; грубий пісок», [gryz] «тс.», слц. gris (grisa, griska) «грубе борошно (з манної крупи), манна каша», нл. grěs «манна крупа; пісок», [gris] «пісок; грубо змелена пшениця», [grys] «тс.», болг. грис «жито, змелене на крупу; манна каша», м. гриз «тс.», схв. грȗз «манна крупа»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гриз
«змішана з дертю і половою сіль, яку дають вівцям»
гри́с
«висівки»
грися́к
«вид хліба»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
грис «жито, змелене на крупу; манна каша» | болгарська |
grioʒ «грубий пісок» | давньоверхньонімецька |
гриз «тс.» | македонська |
grěs «манна крупа; пісок» | нижньолужицька |
Grieß «манна крупа; грубий пісок, гравій» | нововерхньонімецька |
grys «грубо змелене борошно з пшона; грубий пісок» | польська |
gruda | праслов’янська |
грȗз «манна крупа» | сербохорватська |
gris «грубе борошно (з манної крупи), манна каша» (grisa, griska) | словацька |
гру́да | українська |
gryz «тс.» | українська |
gris «пісок; грубо змелена пшениця» | українська |
grys «тс.» | українська |
грудашник «кучеряві калачики, проскурняк, Malva crispa L.» (бот.)
похідне від гру́ди;
назва зумовлена тим, що рослина вживається при кашлі, катарах, захриплості;
Фонетичні та словотвірні варіанти
груднишник
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́ди | ? |
грудни́ця «собача кропива, сердечник, Leonurus villosa L.; Leonurus cardiaca L.; приворотень, Alchimilla vulgaris L. Mak» (бот.)
похідне утворення від гру́ди;
назви зумовлені, очевидно, тим, що собача кропива застосовується в народній медицині при хворобах серця, а приворотень – при катарах дихальних шляхів;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́ди | ? |
грудянка «рутка лікарська, Fumaria officinalis L.» (бот.)
назва зумовлена, мабуть, тим, що рослина вживається при туберкульозі легенів;
повʼязане з гру́ди;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́ди | ? |
грудь
менш переконливі зіставлення з лит. grandìs «ланка в ланцюгу» (Zubatý St. a čl. І 2, 98), з вірм. argand «утроба матері» (Pedersen LP I 1-2), з гр. χόνδρος «хрящ» (Machek ESJČ 186), з лит. krūtìs «груди», лтс. krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115);
очевидно, споріднене з [груд] «пагорбок; підвищення на болоті», лат. grandis «великий, величний», гр. βρένϑος «гордість», з іє. *gṷrendn- «надиматися, набухати»;
псл. *grǫdь;
р. грудь, бр. гру́дзі, др. грудь, п. ст. grędzi, ч. слц. hrudʼ, вл. hrudź, болг. гръд, м. гради, схв. груди, слн. gród;
Фонетичні та словотвірні варіанти
груда́
«хвороба коней, мокрець»
грудай
«той, хто має великі груди»
груда́стий
гру́ддя
«груднина»
гру́ди
груди́на
«грудна кістка; великі груди»
груди́нка
груди́стий
грудни́й
гру́дник
«грудна клітка; грудинка»
грудни́на
«груди; грудина; [грудинка Ж]»
грудни́стий
«грудастий»
грудни́ця
«запалення грудних залоз, мастит; грудина; [грудинка Ж]»
грудня́к
«нагрудник»
межигру́дє
«друге грудне кільце у комах»
нагру́дник
огру́ддє
«грудна клітка»
огру́дини
«жіночі груди»
огру́дники
«тс.»
передгру́дє
«нашийник (частина упряжі)»
підгру́ддя
погру́ддя
«бюст (скульптура); верхня частина тіла; грудна клітка»
пригрудча́
«немовля»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́дзі | білоруська |
гръд | болгарська |
hrudź | верхньолужицька |
argand «утроба матері» | вірменська |
χόνδρος «хрящ» | грецька |
βρένϑος «гордість» | грецька |
грудь | давньоруська |
*g «надиматися, набухати» | індоєвропейська |
grandis «великий, величний» | латинська |
krūts «тс.» (там же; Otrębski Idg. Forsch. 115) | латиська |
grandìs «ланка в ланцюгу» | литовська |
krūtìs «груди» | литовська |
гради | македонська |
grędzi | польська |
*grǫdь | праслов’янська |
грудь | російська |
груди | сербохорватська |
hrudʼ | словацька |
gród | словенська |
hrudʼ | чеська |
груд «пагорбок; підвищення на болоті» | ? |
grędzi | ? |
груз «бита цегла, щебінь»
запозичення з польської мови;
п. gruz «уламки муру, скель, руїни; щебінь», gruzel «грудка; (ст.) болячка», ст. gruzła «грудка; болячка; ґуля», [gruzel] «залоза», як і їх відповідники вл. hruzl «грудка, брила», нл. gruzła, [gruzdla] «тс.», болг. гру́за «грудка (сиру)», походять, можливо, від того самого кореня, що й псл. gruda, укр. гру́да, і найближче споріднені з лит. gráužas «крупний гравій», лтс. gruži (мн.) «груз, гравій», graušļ і «груз; руїни», які зводяться до дієслова лит. gráužti «гризти, жерти», лтс. graûzt «тс.», спорідненого з псл. gryzti, укр. гри́зти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
груза́лок
«грудка»
грузла́тий
«залозуватий, із залозами»
ґрузло
«грудка, купа»
ґрузоль
«залоза»
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́за «грудка (сиру)» | болгарська |
hruzl «грудка, брила» | верхньолужицька |
gruži «груз, гравій» (мн.) | латиська |
graûzt «тс.» | латиська |
gráužas «крупний гравій» | литовська |
gráužti «гризти, жерти» | литовська |
gruzła | нижньолужицька |
gruz «уламки муру, скель, руїни; щебінь» | польська |
gruda | праслов’янська |
gryzti | праслов’янська |
гру́да | українська |
гри́зти | українська |
gruzel «грудка; (ст.) болячка» | ? |
gruzła «грудка; болячка; ґуля» | ? |
gruzel «залоза» | ? |
gruzdla «тс.» | ? |
і «груз; руїни» | ? |
груздь «біляк, Agaricus piperatus» (гриб)
менш переконливе зіставлення з лит. gruzdénti «диміти» (Преобр. І 162; Потебня РФВ 3, 92; Горяев 81) за тією ознакою, що цей гриб і дим гіркі;
зіставляється також (Шанский ЭСРЯ I 4, 183; РЯШ 1967/6, 56, 128; Откупщиков 146) з лит. gruzdùs «ламкий, хрусткий», спорідненим з псл. gruda, укр. гру́да;
можливо, повʼязане з гру́да, через те, що росте на грудках;
р. груздь, бр. грузд, груздзь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грозд
«грузд, Lactarius resimus»
ґрудз
«тс.»
гружде́ль
«тс.»
груз
«вовнянка, Agaricus vellereus Fr.»
грузд
грузде́й
грузді́н
грузі́ль
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
грузд | білоруська |
gruzdénti «диміти» | литовська |
gruzdùs «ламкий, хрусткий» | литовська |
gruda | праслов’янська |
груздь | російська |
гру́да | українська |
груздзь | українська |
гру́да | ? |
ґру́ця «рід страви з гороху з крупами і салом»
п. gruca «каша, крупа, вівсянка» походить від нім. Grütze (‹ двн. gruzzi) «крупа, каша», спорідненого з лат. rūdus «розбите каміння, щебінь», лит. grúdas «зерно», псл. gruda, укр. гру́да;
запозичення з польської мови;
бр. гру́ца «товчений ячмінь»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́ца «товчений ячмінь» | білоруська |
rūdus «розбите каміння, щебінь» | латинська |
grúdas «зерно» | литовська |
Grütze «крупа, каша» (‹ двн. gruzzi) | німецька |
gruca «каша, крупа, вівсянка» | польська |
gruda | праслов’янська |
гру́да | українська |
огря́да «краса»
неясне;
можливо, пов’язане з гру́ди, гряда́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́гридний
«тс.»
огряди́й
«красивий»
о́гря́дни́й
«дебелий, міцний поставою, кремезний»
огряднува́тий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гру́ди | ? |
гряда́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України