ГРОХАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. groxati;

очевидно, споріднене з двн. krahhōn «тріщати» (нвн. krachen «тс.»), лит. girgždeti «тс.», дінд. gárjati «реве», іє. *ger- звуконаслідувального походження;

висловлюється також думка (Uhlenbeck 78; Младенов 111; Machek ESJČ 185; ЭССЯ 7, 134–135) про пізнє власне словʼянське звуконаслідувальне утворення;

р. гро́хать, п. grochot «грюкіт», ч. hrochati «трахкати, ляскати», ст. hrochot «грюкіт», болг. гро́хам «грюкаю», м. гровне «грюкнеться», схв. грòхнути, грохòтати, слн. gróhati «рохкати; бити», р.-цсл. грохотъ «регіт»;

очевидно, результат контамінації форм гро́хати і [грегота́ти (греготі́ти)] чи гогота́ти (гуготі́ти);

очевидно, запозичення з польської мови;

п. gruchnąć «грюкнутися, брязнути, гепнутися; жбурнути», повʼязане з gruchot «гуркіт», є звуконаслідувальним утворенням, спорідненим з болг. гру́хам «стукаю», схв. гру́хати «стукати, гриміти», можливо, також з укр. гро́хати, гро́хіт;