ГРОМИЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
громи́ти
псл. [gromiti];
повʼязується з gromъ «грім» (Berп. I 353);
проте не виключена можливість звʼязку з основою grom- «купа, натовп», збереженою в похідних утвореннях псл. gromada, схв. gromača «тс.», р. [гро́мозд] «купа непотрібних речей, ворох»;
у такому разі первісно могло означати «перетворювати в руїни, в купу уламків»;
р. громи́ть, бр. граміць, п. gromić «громити», ч. ohromiti «вразити», ст. hromiti «вражати», слц. Ohromitʼ «приголомшити», болг. громя́ (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
громи́ло
погро́м
погро́мник
пригроми́тися
«насунутися, зібратися натовпом»
розгро́м
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граміць | білоруська |
| громя́ (з рос.) | болгарська |
| gromić «громити» | польська |
| gromiti | праслов’янська |
| gromada | праслов’янська |
| гро́мозд «купа непотрібних речей, ворох» | російська |
| громи́ть | російська |
| gromača «тс.» | сербохорватська |
| Ohromitʼ «приголомшити» | словацька |
| ohromiti «вразити» | чеська |
| gromъ «грім» | ? |
| grom- «купа, натовп» | ? |
| означати «перетворювати в руїни, в купу уламків» | ? |
| hromiti «вражати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України