ГРИВНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гри́ва «довге волосся на шиї і хребті тварин»
псл. griva, похідне від того самого іє. *guer- (*gur-) «проковтувати; глотка», до якого зводиться й псл. *gъŗdlo, укр. го́рло;
споріднене з лтс. grĩva «гирло ріки», grĩvis «висока трава», дінд. grīvā «шия, потилиця», ав. grīvā- «потилиця», перс. girē, гр. δέρη «тс.»;
звʼязок з псл. grǫdь, gręda, gora (Moszyński JP 36, 197) малоймовірний;
р. болг. м. гри́ва, бр. гры́ва, др. грива, п. grzywa, ч. hříva, слц. hriva, вл. hriwa, нл. griwa, полаб. gravén (greiven), схв. грȕва, слн. gríva, стсл. грива;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грива́к
«сизий голуб, Columba palumbus L.»
грива́нь
«кінь з довгою гривою; довговолоса людина»
грива́стий
грива́тий
грива́ч
«тс.; дикий голуб»
гри́ви
«бахрома для обшивання плахт»
гри́ви́ця
«купка трави, не захоплена при косінні; вузька спокійна смуга води між сильними хвилями Я; грива Ж»
гри́вичка
«бордюр на клумбі з дерну»
гри́вка
«пілка плахти; чорна вівця з білою шиєю ВеНЗн»
гривка́стий
гри́вна
«грива»
гривна́к
«сизий голуб, Columba palumbus L.»
гри́вно́
«грива»
гривно́к
«сизий голуб»
гривня́к
(назва русинів з-під Перемишля і Ярослава)
загри́вий
«білий з чорною шиєю»
(про вівцю)
загри́вок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| grīvā- «потилиця» | авестійська |
| гры́ва | білоруська |
| гри́ва | болгарська |
| hriwa | верхньолужицька |
| δέρη «тс.» | грецька |
| grīvā «шия, потилиця» | давньоіндійська |
| грива | давньоруська |
| *g «проковтувати; глотка» (*g$ur-) | індоєвропейська |
| grĩva «гирло ріки» | латиська |
| гри́ва | македонська |
| griwa | нижньолужицька |
| girē | перська |
| gravén (greiven) | полабська |
| grzywa | польська |
| griva | праслов’янська |
| *g | праслов’янська |
| grǫdь | праслов’янська |
| гри́ва | російська |
| грȕва | сербохорватська |
| hriva | словацька |
| gríva | словенська |
| грива | старослов’янська |
| го́рло | українська |
| hříva | чеська |
| grĩvis «висока трава» | ? |
| gręda | ? |
| gora | ? |
гри́вня «мідна монета в три або дві з половиною копійки; золота і срібна монета»
первісне значення «намисто» доповнилось в окремих мовах значенням «грошова одиниця» внаслідок звичаю робити намисто з монет;
псл. grivьna, похідне від griva «шия, потилиця»;
р. гри́вна «грошова одиниця у вигляді злитка срібла; металева прикраса на шиї», бр. гры́ўня, др. гривьна «намисто, каблучка, вага (золота, срібла)», п. grzywna «штраф; монета; вага; нашийна прикраса», ч. ст. hřívna «грошова одиниця», слц. hrivna «одиниця ваги», вл. hriwna «марка», полаб. grėiw(n)ė «гріш», болг. гри́вна «грошова одиниця; браслет», м. гривна «браслет, каблучка», схв. грȗвна «тс.», стсл. гривьна «намисто; браслет»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гри́веник
гри́венний
«трикопієчний»
гри́вень
«пʼять копійок; пʼятнадцять копійок»
гри́вна
«металева прикраса на шию; [гривня Ж1»
гри́мня
«гривня»
ре́мня
«гривня»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гры́ўня | білоруська |
| гри́вна «грошова одиниця; браслет» | болгарська |
| hriwna «марка» | верхньолужицька |
| гривьна «намисто, каблучка, вага (золота, срібла)» | давньоруська |
| гривна «браслет, каблучка» | македонська |
| grėiw(n)ė «гріш» | полабська |
| grzywna «штраф; монета; вага; нашийна прикраса» | польська |
| grivьna | праслов’янська |
| гри́вна «грошова одиниця у вигляді злитка срібла; металева прикраса на шиї» | російська |
| грȗвна «тс.» | сербохорватська |
| hrivna «одиниця ваги» | словацька |
| гривьна «намисто; браслет» | старослов’янська |
| hřívna «грошова одиниця» | чеська |
| значення «намисто» | ? |
| значенням «грошова одиниця» | ? |
| griva «шия, потилиця» | ? |
| hřívna «грошова одиниця» | ? |
гримі́ти
псл. grьměti, grimati;
споріднене з лит. grumeti «гриміти», grameti «падати з грюкотом», лтс. gremt «бурмотіти», прус, grumins «далекий грім», гр. χρεμίζω «зчиняю галас; іржу», двн. grim «лютий», gram «тс.»;
іє. *ghrem-, *ghromзвуконаслідувального походження;
р. греме́ть, бр. грыме́ць, др. гремѣти, грѣмѣти, п. grzmieć, ч. hřmíti, слц. hrmieť, полаб. gramăt, вл. hrimać, нл. grimaś, болг. гръмя́, м. грми, схв. грмети, слн. grméti, стсл. грьмѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відгримі́лий
гремі́ти
гремота́ти
гремоті́ти
грему́чий
гри́вно
«тс.»
гри́мати
«гриміти, кричати; ударяти»
гри́матися
«лаятися»
гримки́й
гримкоті́ти
гримкотли́вий
гримли́вий
гри́мно
«шлункові гази»
гри́мнути
«накричати на когось; з шумом упасти»
гри́мнутися
«з шумом упасти»
гримота́ти
«гуркотіти, гриміти»
гримоті́ти
гримотли́вий
гримотня́
гримотня́ва
гриму́чий
грім
грі́мати
«гримати»
гріма́ч
«буркотун»
грімки́й
грімни́й
грімни́ця
«блискавка з громом; свічка, яку запалюють під час грому; свято Стрітення»
грі́мот
«стук»
грімо́та
«гримотіння»
грімота́ти
«тс.»
грімотня́
громі́вка
«ялина, вражена громом»
громі́чати
«гриміти»
громни́ця
«тс.»
громовеня́
«слабкий грім»
громови́й
громови́к
«громовержець»
громови́на
«блискавка; електрика»
громови́ця
«гроза; громова стріла; белемніт»
громо́хкий
громохті́ти
«сильно гриміти»
загри́мати
«застукати; затуркати криками»
загрі́мати
«тс.»
згримоті́ти
«сильно вдарити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грыме́ць | білоруська |
| гръмя́ | болгарська |
| hrimać | верхньолужицька |
| χρεμίζω «зчиняю галас; іржу» | грецька |
| grim «лютий» | давньоверхньонімецька |
| гремѣти | давньоруська |
| *ghrem- | індоєвропейська |
| gremt «бурмотіти» | латиська |
| grumeti «гриміти» | литовська |
| грми | македонська |
| grimaś | нижньолужицька |
| gramăt | полабська |
| grzmieć | польська |
| grьměti | праслов’янська |
| греме́ть | російська |
| грмети | сербохорватська |
| hrmieť | словацька |
| grméti | словенська |
| грьмѣти | старослов’янська |
| грѣмѣти | українська |
| hřmíti | чеська |
| grimati | ? |
| grameti «падати з грюкотом» | ? |
| grumins «далекий грім» | ? |
| gram «тс.» | ? |
| *ghromзвуконаслідувального | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України