ГРИВАТА — ЕТИМОЛОГІЯ

гри́ва «довге волосся на шиї і хребті тварин»

псл. griva, похідне від того самого іє. *guer- (*gur-) «проковтувати; глотка», до якого зводиться й псл. *gъŗdlo, укр. го́рло;
споріднене з лтс. grĩva «гирло ріки», grĩvis «висока трава», дінд. grīvā «шия, потилиця», ав. grīvā- «потилиця», перс. girē, гр. δέρη «тс.»;
звʼязок з псл. grǫdь, gręda, gora (Moszyński JP 36, 197) малоймовірний;
р. болг. м. гри́ва, бр. гры́ва, др. грива, п. grzywa, ч. hříva, слц. hriva, вл. hriwa, нл. griwa, полаб. gravén (greiven), схв. грȕва, слн. gríva, стсл. грива;
Фонетичні та словотвірні варіанти

грива́к «сизий голуб, Columba palumbus L.»
грива́нь «кінь з довгою гривою; довговолоса людина»
грива́стий
грива́тий
грива́ч «тс.; дикий голуб»
гри́ви «бахрома для обшивання плахт»
гри́ви́ця «купка трави, не захоплена при косінні; вузька спокійна смуга води між сильними хвилями Я; грива Ж»
гри́вичка «бордюр на клумбі з дерну»
гри́вка «пілка плахти; чорна вівця з білою шиєю ВеНЗн»
гривка́стий
гри́вна «грива»
гривна́к «сизий голуб, Columba palumbus L.»
гри́вно́ «грива»
гривно́к «сизий голуб»
гривня́к (назва русинів з-під Перемишля і Ярослава)
загри́вий «білий з чорною шиєю» (про вівцю)
загри́вок
Етимологічні відповідники

Слово Мова
grīvā- «потилиця» авестійська
гры́ва білоруська
гри́ва болгарська
hriwa верхньолужицька
δέρη «тс.» грецька
grīvā «шия, потилиця» давньоіндійська
грива давньоруська
*g «проковтувати; глотка» (*g$ur-) індоєвропейська
grĩva «гирло ріки» латиська
гри́ва македонська
griwa нижньолужицька
girē перська
gravén (greiven) полабська
grzywa польська
griva праслов’янська
*g праслов’янська
grǫdь праслов’янська
гри́ва російська
грȕва сербохорватська
hriva словацька
gríva словенська
грива старослов’янська
го́рло українська
hříva чеська
grĩvis «висока трава» ?
gręda ?
gora ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України