ГРАЦІОЗНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
гра́ція
запозичення з латинської мови;
лат. grātia «краса» повʼязане з імʼям богинь краси Grātiae «Грації», утвореним від основи прикметника grātus «приємний, привабливий; вдячний», спорідненого з дінд. gṛṇati, gṛṇītḗ «співає, хвалить», ав. gar- «хвалити», лит. gìrti «хвалити, славити», лтс. dzirtiês «вихвалятися», прус. girtvei «хвалити»;
р. болг. гра́ция, бр. гра́цыя, п. gracja, ч. gracie, слц. grácia, вл. gracija, схв. гpȃцujа, слн. grácija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
граціо́зний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gar- «хвалити» | авестійська |
| гра́цыя | білоруська |
| гра́ция | болгарська |
| gracija | верхньолужицька |
| gṛṇati | давньоіндійська |
| grātia «краса» | латинська |
| dzirtiês «вихвалятися» | латиська |
| gìrti «хвалити, славити» | литовська |
| gracja | польська |
| girtvei «хвалити» | прусська |
| гpȃцujа | сербохорватська |
| grácia | словацька |
| grácija | словенська |
| gracie | чеська |
| Grātiae «Грації» | ? |
| grātus «приємний, привабливий; вдячний» | ? |
| gṛṇītḗ «співає, хвалить» | ? |
| гра́ция | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України