ГРАФИНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
графи́н
запозичення з російської мови;
р. графи́н, ст. карафин походить від фр. carafine (чи повʼязаного з ним нім. ст. Karaffine), яке зводиться до іт. caraffina, похідного від caraffa «графин», запозиченого з іспанської мови;
ісп. garrafa «тс.» походить від ар. garrāf «черпак, ківш», повʼязаного з дієсловом garafa «черпати»;
бр. графі́н;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| garrāf «черпак, ківш» | арабська |
| графі́н | білоруська |
| garrafa «тс.» | іспанська |
| caraffina | італійська |
| графи́н | російська |
| carafine (чи повʼязаного з ним нім. ст. Karaffine) | французька |
| карафин | ? |
| caraffa «графин» | ? |
| garafa «черпати» | ? |
граф
форма граф запозичена, очевидно, безпосередньо з німецької мови, форма гра́бя – через польську;
нім. Graf, як, мабуть, і п. grabia, походить від двн. grāvio, grāvo «ватажок», можливо, спорідненого з гот. gagrēfis «рішення, постанова»;
р. болг. м. граф, бр. граф, [грапъ], п. hrabia, grabia, graf, каш. [grôf], ч. hrabě, [gróf], слц. gróf, вл. hrabja, нл. ígrabja], схв. грȍф слн. gròf;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грабʼя́нка
гра́бля
грабчина
«графство»
грабя
«граф»
(XVII ст.)
гра́бя
грап
грапенко
«син графа»
грапи́ня
грапихаПі
грапівна
«тс.»
грапова
грапо́вич
грапчина
грапчу́к
«тс.»
гра́пщина
«тс.»
графи́ня
графі́вна
«дочка графа»
ґрафка
«графиня»
графъ
(XVIII ст.)
гроуфки́ня
«тс.»
гро́фський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граф | білоруська |
| граф | болгарська |
| hrabja | верхньолужицька |
| gagrēfis «рішення, постанова» | готська |
| grāvio | давньоверхньонімецька |
| grôf | кашубський |
| граф | македонська |
| ígrabja | нижньолужицька |
| Graf | німецька |
| grabia | польська |
| hrabia | польська |
| grabia | польська |
| graf | польська |
| граф | російська |
| грȍф | сербохорватська |
| gróf | словацька |
| грапъ | українська |
| gróf | українська |
| hrabě | чеська |
| граф | ? |
| гра́бя | ? |
| grāvo «ватажок» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України