ГРАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гран «аптекарська одиниця ваги (0,062 г)»
слат. granus «гран», повʼязане з лат. grānum «зерно, крупинка», спорідненим з дірл. grān «зернятко», лит. žirnis «горох», псл. *zbrno, укр. зе́рно́;
запозичене, очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Gran) з латинської;
р. бр. болг. гран, п. ч. слц. gran;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гран | білоруська |
| гран | болгарська |
| grān «зернятко» | давньоірландська |
| grānum «зерно, крупинка» | латинська |
| žirnis «горох» | литовська |
| gran | польська |
| *z | праслов’янська |
| гран | російська |
| granus «гран» | середньолатинська |
| gran | словацька |
| зе́рно́ | українська |
| gran | чеська |
гра́нка «чашечка, в якій сидить горіх»
очевидно, псл. grana, granь;
повʼязується з гроно, грозно, як форма з іншим ступенем чергування в корені (з подовженим о);
зіставляється (Machek ESJČ 182) з двн. graӡ «паросток»;
ототожнюється також (Skok І 608) з псл. granь «край, межа»;
р. [гра́нка] «горіхи, що зрослися докупи», ч. заст. [hraň] «гілка», вл. hrań «гроно, вусики (у рослин)», hranka «виноград», нл. grań, grańka, «тс.», болг. [гра́на] «гілка», гра́нка «тс.; жмут ниток», м. гранка «гілка», схв. гра́на «гілка, черешок», слн. grána «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гра́нок
«гілка, сук»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гра́на «гілка» | болгарська |
| hrań «гроно, вусики (у рослин)»«виноград» | верхньолужицька |
| hranka «гроно, вусики (у рослин)»«виноград» | верхньолужицька |
| graӡ «паросток» | давньоверхньонімецька |
| гранка «гілка» | македонська |
| grań «тс.» | нижньолужицька |
| grańka «тс.» | нижньолужицька |
| grana | праслов’янська |
| granь «край, межа» | праслов’янська |
| гра́нка «горіхи, що зрослися докупи» | російська |
| гра́на «гілка, черешок» | сербохорватська |
| grána «тс.» | словенська |
| гра́нка «тс.; жмут ниток» | українська |
| hraň «гілка» | чеська |
| granь | ? |
| гроно | ? |
| грозно | ? |
| hraň «гілка» | ? |
гранува́ти «волочити, боронувати землю»
очевидно, повʼязане з грань «ребро, кант», [гра́на] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грань «ребро, кант» | ? |
| гра́на «тс.» | ? |
грань «лінія поділу, межа; ребро, сторона площини»
псл. granь;
споріднене з двн. grana «вусики (у рослин)», нвн. Granne «остюк колоска», шв. grân «ялинка», ірл. grend «борода», алб. [krane] «жало»;
іє. *gher-, *ghrē-: *ghrō- : *ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися»;
р. бр. грань, др. грань «кут, зарубка на дереві», п. grań «кут, грань», ч. hrana «ребро, край», слц. hrana «ребро, кант», вл. hrań «ребро, край», нл. grań «тс.», болг. заст. гра́на «площина кристала», схв. грàна «верхня площина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безгра́нний
гра́на
«ребро, край, грань; кант»
грани́льник
грани́стий
«гранчастий»
грани́ти
гра́нка
«частина друкарського набору; грань, бокова площина многогранника; ячмінь дворядний»
гранкова́тий
гранкува́ти
«робити грані»
гранкува́тий
грант
«грань, межа»
гранува́льний
гранува́льник
гранува́льня
«гранувальна майстерня»
гранува́ти
«тс.»
грану́шка
«глиняна форма для тіста»
гранча́к
«шести- або чотирирядний ячмінь»
гранча́стий
граня́
«рубіж, межа»
граня́к
«призма»
граня́стий
грянча́стий
грянь
«грань»
обгранко́вувати
огра́нка
«грані, нанесені на камінь або скло; нанесення граней»
одгра́нь
«розмежування»
пригранча́к
«пірамідальна галька»
розгра́нє
«межова лінія»
ро́згрань
«пропуск, порожнє місце»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krane «жало» | албанська |
| грань | білоруська |
| гра́на «площина кристала» | болгарська |
| hrań «ребро, край» | верхньолужицька |
| grana «вусики (у рослин)» | давньоверхньонімецька |
| грань «кут, зарубка на дереві» | давньоруська |
| *gher- | індоєвропейська |
| grend «борода» | ірландська |
| grań «тс.» | нижньолужицька |
| Granne «остюк колоска» | нововерхньонімецька |
| grań «кут, грань» | польська |
| granь | праслов’янська |
| грань | російська |
| грàна «верхня площина» | сербохорватська |
| hrana «ребро, кант» | словацька |
| hrana «ребро, край» | чеська |
| grân «ялинка» | шведська |
| *ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися» | ? |
| гра́на «площина кристала» | ? |
грань «розжарене вугілля, жар»
очевидно, повʼязане з тією самою основою псл. gr-, що й грі́ти: виведення чеської і словацької форм від гіпотетичного *gradńa (Machek ESJČ 182–183) залишається сумнівним;
ч. hranice «багаття», слц. hranica «тс.», схв. грàнути «засвітити» (про сонце), слн. granéti «світити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гра́на
граня́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gr- | праслов’янська |
| грàнути «засвітити» (про сонце) | сербохорватська |
| hranica «тс.» | словацька |
| granéti «світити» | словенська |
| hranice «багаття» | чеська |
| грі́ти | ? |
кра́нка «гілка, розсоха, відгалуження ВеУг; волоть ВеНЗІІ»
неясне;
можливо, пов’язане з [гра́нка] «чашечка, в якій сидить горіх», [гра́нок] «гілка, сук», болг. [гра́на] «гілка», [гра́нка] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гра́на «гілка» | болгарська |
| гра́нка «тс.» | болгарська |
| гра́нка «чашечка, в якій сидить горіх» | українська |
| гра́нок «гілка, сук» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України