ГРАНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гран «аптекарська одиниця ваги (0,062 г)»
слат. granus «гран», повʼязане з лат. grānum «зерно, крупинка», спорідненим з дірл. grān «зернятко», лит. žirnis «горох», псл. *zbrno, укр. зе́рно́;
запозичене, очевидно, через посередництво німецької мови (нім. Gran) з латинської;
р. бр. болг. гран, п. ч. слц. gran;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гран | білоруська |
| гран | болгарська |
| grān «зернятко» | давньоірландська |
| grānum «зерно, крупинка» | латинська |
| žirnis «горох» | литовська |
| gran | польська |
| *z | праслов’янська |
| гран | російська |
| granus «гран» | середньолатинська |
| gran | словацька |
| зе́рно́ | українська |
| gran | чеська |
грань «лінія поділу, межа; ребро, сторона площини»
споріднене з двн. grana «вусики (у рослин)», нвн. Granne «остюк колоска», шв. grân «ялинка», ірл. grend «борода», алб. [krane] «жало»;
іє. *gher-, *ghrē-: *ghrō- : *ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися»;
псл. granь;
р. бр. грань, др. грань «кут, зарубка на дереві», п. grań «кут, грань», ч. hrana «ребро, край», слц. hrana «ребро, кант», вл. hrań «ребро, край», нл. grań «тс.», болг. заст. гра́на «площина кристала», схв. грàна «верхня площина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безгра́нний
гра́на
«ребро, край, грань; кант»
грани́льник
грани́стий
«гранчастий»
грани́ти
гра́нка
«частина друкарського набору; грань, бокова площина многогранника; ячмінь дворядний»
гранкова́тий
гранкува́ти
«робити грані»
гранкува́тий
грант
«грань, межа»
гранува́льний
гранува́льник
гранува́льня
«гранувальна майстерня»
гранува́ти
«тс.»
грану́шка
«глиняна форма для тіста»
гранча́к
«шести- або чотирирядний ячмінь»
гранча́стий
граня́
«рубіж, межа»
граня́к
«призма»
граня́стий
грянча́стий
грянь
«грань»
обгранко́вувати
огра́нка
«грані, нанесені на камінь або скло; нанесення граней»
одгра́нь
«розмежування»
пригранча́к
«пірамідальна галька»
розгра́нє
«межова лінія»
ро́згрань
«пропуск, порожнє місце»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| krane «жало» | албанська |
| грань | білоруська |
| гра́на «площина кристала» | болгарська |
| hrań «ребро, край» | верхньолужицька |
| grana «вусики (у рослин)» | давньоверхньонімецька |
| грань «кут, зарубка на дереві» | давньоруська |
| *gher- | індоєвропейська |
| grend «борода» | ірландська |
| grań «тс.» | нижньолужицька |
| Granne «остюк колоска» | нововерхньонімецька |
| grań «кут, грань» | польська |
| granь | праслов’янська |
| грань | російська |
| грàна «верхня площина» | сербохорватська |
| hrana «ребро, кант» | словацька |
| hrana «ребро, край» | чеська |
| grân «ялинка» | шведська |
| *ghrə- «виступати, вистромлятися, гостро закінчуватися» | ? |
| гра́на «площина кристала» | ? |
грань «розжарене вугілля, жар»
очевидно, повʼязане з тією самою основою псл. gr-, що й грі́ти: виведення чеської і словацької форм від гіпотетичного *gradńa (Machek ESJČ 182–183) залишається сумнівним;
ч. hranice «багаття», слц. hranica «тс.», схв. грàнути «засвітити» (про сонце), слн. granéti «світити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гра́на
граня́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gr- | праслов’янська |
| грàнути «засвітити» (про сонце) | сербохорватська |
| hranica «тс.» | словацька |
| granéti «світити» | словенська |
| hranice «багаття» | чеська |
| грі́ти | ? |
грань «ісландська цетрарія, Cetraria islándica (L.) Ach.; стикта, Sticta Schreb.» (бот.)
очевидно, повʼязане з [гра́нка] «чашечка, в якій сидить горіх», [гра́нок] «гілка, сук», гро́но «китиця плодів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грани́ця
«ісландська цетрарія»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гра́нка «чашечка, в якій сидить горіх» | ? |
| гра́нок «гілка, сук» | ? |
| гро́но «китиця плодів» | ? |
горя́чка «татарське мило, зірки садові, Lychnis chalcedonica L.» (бот.)
похідне утворення від гаря́чий, [горя́чий] або горі́ти;
назва зумовлена червоним кольором квітів, що викликає асоціації з горінням, жаром, полумʼям;
пор. інші назви тієї самої рослини: укр. [грянь],– очевидно, від грань «жар; велике вугілля що тліє», п. płomieńczyk, ч. plamenčice, plamenečnice;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| płomieńczyk | польська |
| грянь | українська |
| plamenčice | чеська |
| гаря́чий | ? |
| горя́чий | ? |
| грань «жар; велике вугілля що тліє» | ? |
| plamenečnice | ? |
гра́нка «чашечка, в якій сидить горіх»
очевидно, псл. grana, granь;
повʼязується з гроно, грозно, як форма з іншим ступенем чергування в корені (з подовженим о);
зіставляється (Machek ESJČ 182) з двн. graӡ «паросток»;
ототожнюється також (Skok І 608) з псл. granь «край, межа»;
р. [гра́нка] «горіхи, що зрослися докупи», ч. заст. [hraň] «гілка», вл. hrań «гроно, вусики (у рослин)», hranka «виноград», нл. grań, grańka, «тс.», болг. [гра́на] «гілка», гра́нка «тс.; жмут ниток», м. гранка «гілка», схв. гра́на «гілка, черешок», слн. grána «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гра́нок
«гілка, сук»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гра́на «гілка» | болгарська |
| hrań «гроно, вусики (у рослин)»«виноград» | верхньолужицька |
| hranka «гроно, вусики (у рослин)»«виноград» | верхньолужицька |
| graӡ «паросток» | давньоверхньонімецька |
| гранка «гілка» | македонська |
| grań «тс.» | нижньолужицька |
| grańka «тс.» | нижньолужицька |
| grana | праслов’янська |
| granь «край, межа» | праслов’янська |
| гра́нка «горіхи, що зрослися докупи» | російська |
| гра́на «гілка, черешок» | сербохорватська |
| grána «тс.» | словенська |
| гра́нка «тс.; жмут ниток» | українська |
| hraň «гілка» | чеська |
| granь | ? |
| гроно | ? |
| грозно | ? |
| hraň «гілка» | ? |
гранува́ти «волочити, боронувати землю»
очевидно, повʼязане з грань «ребро, кант», [гра́на] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грань «ребро, кант» | ? |
| гра́на «тс.» | ? |
гранушки́ «сорт великих твердих груш»
очевидно, похідне від грань «ребро, край»;
назва могла бути дана за ознакою гранчастої поверхні (пор. гранівки «гранчасті яблука» ВеНЗн);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грань «ребро, край» | ? |
гранчи́ти «підсмажувати» (хліб)
очевидно, результат контамінації форм [грінчи́ти] «тс.» і грань «розжалене вугілля»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грінчи́ти «тс.» | ? |
| грань «розжалене вугілля» | ? |
гра́ти
зіставлення з дінд. yájati «вшановує з побожністю і жертвою» (Потебня К ист. зв. 4, 58–59) мало переконливе;
псл. *jьgrati ‹ *ьgrati;
споріднене з лит. áikštytis «капризувати, пустувати», лтс. aîkstîtiês «кричати», дінд. ḗjati «рухається», ījati, íṅgati «тс.»;
;
іє. *aig«різко рухатися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
grać
graś
hrać
hrať
hráti
igráti
jagraică
«гра»
ùграти
ви́гра
«виграш»
ви́граш
ви́грашка
«забавка, іграшка»
гра
граве́ць
гра́йка
«гра, партія гри; вид мухи, яка сильно дзижчить»
грайли́вий
гра́лка
«музичний інструмент»
гра́ло
«тс.; розважання, гра Ж»
гра́льний
гра́нець
«гравець, музикант»
гра́ний
гра́нка
«гра»
гранковий
«гральний»
граття́
«гра на інструменті; забава»
граць
грач
гра́чка
«гра»
гра́шка
«іграшка»
грець
«музикант, гравець»
гри́стий
гри́ще
«забава, гра, місце для гри»
грищовики
«учасники грища»
игрámu
игра
игра́ль
«гравець»
играти
играти
игра́я
игро́вище
«гра; дитячий майданчик»
ігра́
і́гранка
ігра́ч
і́грашка
іграшка́р
ігре́ць
ігри́стий
і́грище
і́гронько
«музикант»
межигра́
«інтермеццо»
найграва́ти
«знущатися»
пере́гра
«гудіння бджоли»
при́гра
«тс.»
при́грив
«рефрен»
пригрива́ти
«пригравати»
при́гривка
«прелюдія»
прі́гра
«гудіння бджоли»
про́гра́
«програш»
про́граш
розе́рги
«розиграш; перший день св. Петра; русалії, гулянки»
ро́зиграш
рози́гри
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граць | білоруська |
| игра́я | болгарська |
| grać | верхньолужицька |
| yájati «вшановує з побожністю і жертвою» | давньоіндійська |
| ḗjati «рухається» | давньоіндійська |
| играти | давньоруська |
| *aig «різко рухатися» | індоєвропейська |
| aîkstîtiês «кричати» | латиська |
| áikštytis «капризувати, пустувати» | литовська |
| игра | македонська |
| jagraică | полабська |
| grać | польська |
| *jьgrati | праслов’янська |
| игра́ть | російська |
| grať | словацька |
| igráti | словенська |
| играти | старослов’янська |
| hráti | чеська |
| ījati | ? |
| íṅgati «тс.» | ? |
гро́но «жмуток, китиця плодів або квітів»
псл. grono, похідне від іє. *ghrō-, *ghrə-, *gher- «рости, зеленіти, виступати, вистромлятися»;
споріднене з двн. grana «вуса», шв. gran «ялинка», укр. грань;
фонетичний варіант з початковим ґ (укр. ґро́но) є, очевидно, полонізмом;
р. [гро́на] «гроно», [гро́нка] «гранка горіхів», бр. гро́нка, п. grono «гроно», каш. [grono] «купа, стадо», болг. гро́нка «вид грона, щитовидне суцвіття», схв. грȍња (гро́ња) «китиця (ягід)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грі́нка
«гроно горіхів; кошик соняшника»
ґро́на
«тс.»
грони́тися
«вʼязатися в грона»
ґро́но
гроня́нка
«Botrychium Sw.; ключ-трава, Botrychium lunaria (L.) Sw. Ж»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гро́нка | білоруська |
| гро́нка «вид грона, щитовидне суцвіття» | болгарська |
| grana «вуса» | давньоверхньонімецька |
| *ghrō- | індоєвропейська |
| grono «купа, стадо» | кашубський |
| grono «гроно» | польська |
| grono | праслов’янська |
| гро́на «гроно» | російська |
| грȍња «китиця (ягід)» (гро́ња) | сербохорватська |
| грань | українська |
| гро́нка «гранка горіхів» | українська |
| gran «ялинка» | шведська |
| *ghrə- | ? |
| *gher- «рости, зеленіти, виступати, вистромлятися» | ? |
кра́нка «гілка, розсоха, відгалуження ВеУг; волоть ВеНЗІІ»
можливо, пов’язане з [гра́нка] «чашечка, в якій сидить горіх», [гра́нок] «гілка, сук», болг. [гра́на] «гілка», [гра́нка] «тс.»;
неясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гра́на «гілка» | болгарська |
| гра́нка «тс.» | болгарська |
| гра́нка «чашечка, в якій сидить горіх» | українська |
| гра́нок «гілка, сук» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України