ГРАМАТИСТ — ЕТИМОЛОГІЯ
грама́тика
запозичено з латинської мови, можливо, через польське посередництво;
лат. grammatica «мовознавство, філологія» походить від гр. γραμματική (τέκνη) «граматичне (мистецтво), учення про письмо і читання, граматика», в якому слово γραμματική є формою жін. р. одн. від прикметника γραμμαῑɩκός «повʼязаний з читанням і письмом», похідного від γράμμα «літера», повʼязаного з γράφω «пишу»;
давньоруські і старословʼянські форми походять безпосередньо з грецької мови;
р. грамма́тика, бр. грама́тыка, др. граматикия, граматикии, граматикъ, п. gramatyka, ч. слц. gramatika, болг. м. грама́тика, схв. грамàтика, слн. gramátika, стсл. граматикига;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грама́тик
«граматист»
граматика
(XVIII ст.)
ґраматика
граматика́р
«тс.»
грамати́ст
грамати́чний
граматыка
(XVII ст.)
грамматика
(XV ст.)
ґрамматика
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| грама́тыка | білоруська |
| грама́тика | болгарська |
| γραμματική «граматичне (мистецтво), учення про письмо і читання, граматика» (τέκνη) | грецька |
| граматикия | давньоруська |
| grammatica «мовознавство, філологія» | латинська |
| грама́тика | македонська |
| gramatyka | польська |
| γραμμαῑɩκός «повʼязаний з читанням і письмом» | російська |
| грамма́тика | російська |
| грамàтика | сербохорватська |
| gramatika | словацька |
| gramátika | словенська |
| граматикига | старослов’янська |
| граматикии | українська |
| граматикъ | українська |
| gramatika | чеська |
| γραμμαῑɩκός «повʼязаний з читанням і письмом» | ? |
| γραμμαῑɩκός «повʼязаний з читанням і письмом» | ? |
| γράμμα «літера» | ? |
| γράφω «пишу» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України