ГРАКА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. grakati «каркати», повʼязане з grajati «тс.; сміятися»;

споріднене з лат. gracillāre «кудкудакати», grāculus «галка», ірл. grac «каркання», двн. kragilōn «базікати», лит. gróti «каркати», grioti, двн. krajan «тс.»;

іє. *grē-/grā- (*ger-) звуконаслідувального походження;

р. [грак], грач, гра́кать «кричати вороном», бр. грак, др. гракати, грачу «каркати», п. [grak], нл. grakaś «каркати, сваритися», болг. гра́ча «каркаю, гаркаю», гра́кам «тс.», м. грак «каркання; грак», схв. гра́кати «каркати, кричати», грàкmamu «тс.», грȃк «каркання», грȁка «тс.», слн. grákati «каркати»;

може розглядатися або як похідне від незасвідченого вигуку *гругру, варіанта кру-кру, або як варіант основи від того самого звуконаслідувального кореня, що й др. граяти «каркати», укр. грак;

звуконаслідувальне утворення;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до грюк (пор.);

похідне утворення від грак, паралельне до зага́витися від га́ва;

бр. [заграка́цца] «заґавитися, задивитися»;

результат видозміни форми сивора́кша «тс.» і зближення другого її компонента через деетимологізацію з назвою птаха грак;

р. [сивогра́к], бр. сівагра́к «тс.»;