ГРАДУСА — ЕТИМОЛОГІЯ
гра́дус
запозичення з латинської мови;
лат. gradus «крок, ступінь», повʼязане з gradior «ступаю», споріднене з ав. aiwigərəđmahi «починаємо», лит. grìdyti «ходити, блукати, подорожувати», стсл. грасти «іти», р. грясти́ «тс.», іє. *ghredh- «крокувати» (інакше Fraenkel 171);
р. бр. болг. м. гра́дус, п. ч. слц. gradus, схв. грȃд, слн. grád;
Фонетичні та словотвірні варіанти
градус
(XVII ст.)
гра́дусник
градусъ
(XVIII ст.)
градуюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiwigərəđmahi «починаємо» | авестійська |
| гра́дус | білоруська |
| гра́дус | болгарська |
| *ghredh- «крокувати» (інакше Fraenkel 171) | індоєвропейська |
| gradus «крок, ступінь» | латинська |
| grìdyti «ходити, блукати, подорожувати» | литовська |
| гра́дус | македонська |
| gradus | польська |
| грясти́ «тс.» | російська |
| гра́дус | російська |
| грȃд | сербохорватська |
| gradus | словацька |
| grád | словенська |
| грасти «іти» | старослов’янська |
| gradus | чеська |
| gradior «ступаю» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України