ГРАВІЮВАЛЬНИК — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичення з німецької мови;

нім. gravieren «гравірувати» відбиває фр. graver «тс.», що походить, очевидно, від гол. graven «рити, копати», спорідненого з псл. *grebti, укр. гребти́;

менш вірогідне припущення про запозичення слова з франсійського діалекту франкської мови, поширеної у середньовічній Франції (Dauzat 373);

р. гравирова́ть, бр. гравірава́ць, п. grawerować, grawirować, grawować, ч. gravér, gravura, розм. gravírovati, слц. gravírovať, вл. grawer, grawura, болг. грави́рам «гравірую», м. грави́ра «гравірує», схв.грави́рати, слн. gravírati;