ГРАВЕРНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
гравірува́ти
запозичення з німецької мови;
нім. gravieren «гравірувати» відбиває фр. graver «тс.», що походить, очевидно, від гол. graven «рити, копати», спорідненого з псл. *grebti, укр. гребти́;
менш вірогідне припущення про запозичення слова з франсійського діалекту франкської мови, поширеної у середньовічній Франції (Dauzat 373);
р. гравирова́ть, бр. гравірава́ць, п. grawerować, grawirować, grawować, ч. gravér, gravura, розм. gravírovati, слц. gravírovať, вл. grawer, grawura, болг. грави́рам «гравірую», м. грави́ра «гравірує», схв.грави́рати, слн. gravírati;
Фонетичні та словотвірні варіанти
граве́р
граве́рний
граве́рство
гравіро́вка
гравірува́льний
гравірува́льник
гравіюва́льник
гравіюва́ти
гравю́ра
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гравірава́ць | білоруська |
грави́рам «гравірую» | болгарська |
grawer | верхньолужицька |
grawura | верхньолужицька |
graven «рити, копати» | голландська |
грави́ра «гравірує» | македонська |
gravieren «гравірувати» | німецька |
grawerować | польська |
grawirować | польська |
grawować | польська |
*grebti | праслов’янська |
гравирова́ть | російська |
gravírovať | словацька |
gravírati | словенська |
гребти́ | українська |
схв | українська |
graver «тс.» | французька |
gravér | чеська |
gravura | чеська |
gravírovati | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України