ГРАБИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гра́бати «обробляти землю граблями Ж; гребти; розгрібати»
малоймовірне повʼязання з *gabati (Machek ESJČ 182);
псл. grabiti (*grabjǫ), первісний ітератив до grebǫ (greti) «гребти»;
споріднене з лит. gróbti (давнім перетвореним ітеративом) «хапати, силоміць забирати», лтс. grãbât (многократне дієслово до grâbt) «хапати; згортати граблями», дінд. grābháyati «змушує схопити», каузативом до gṛbhṇati «хапає, краде», ав. gərəwnāiti «тс.», а також з лит. grebti «гребти; грабувати», grabùs «здатний до хапання»;
первісне значення «гребтися, дряпати, копати», звідки «хапати, схоплювати (напр., кігтями)»;
відокремлювання від grebǫ (greti) «гребти» (Meillet MSL 14, 332–333; Berп. I 347–348; Trautmann 95–96; Pokorny 455–456) непереконливе;
р. гра́бить «грабувати; [гребти граблями]», бр. гра́біць «грабувати», др. грабити «тс.», п. grabić «згрібати (граблями); грабувати», ч. hrabati «згортати; ритися; дряпати», [hrabiti] «тс.», слц. hrabať «гребти, ритися», вл. hrabać «згрібати граблями», нл. grabaś «тс.», болг. гра́бя «грабую», м. граба «грабує», граби «краде» (дівчину), схв. грȁбити «грабувати; гребти», слн. grábiti «згрібати; нагромаджувати; грабувати», стсл. грабити «грабувати, красти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
граба́ля
«той, хто згрібає сіно»
граба́стати
граба́чка
«різновид рибальської сітки»
граба́чка
«жінка, що згрібає сіно або овес»
грабе́жа
«грабіж»
гра́бежливий
грабе́жний
грабе́жник
граби́тель
гра́бити
«грабувати»
грабі́ж
грабі́жка
грабі́жливий
грабі́жний
грабі́жник
грабі́жництво
грабли́вий
гра́бний
«грабіжницький»
грабови́тий
«користолюбний»
грабови́ці
«час збирання сіна»
грабови́ця
«збирання сіна; час цієї роботи»
грабува́ти
грабу́нок
гроби́вий
«грабіжницький»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gərəwnāiti «тс.» | авестійська |
| гра́біць «грабувати» | білоруська |
| гра́бя «грабую» | болгарська |
| hrabać «згрібати граблями» | верхньолужицька |
| grābháyati «змушує схопити» | давньоіндійська |
| грабити «тс.» | давньоруська |
| grãbât «хапати; згортати граблями» (многократне дієслово до grâbt) | латиська |
| gróbti «хапати, силоміць забирати» (давнім перетвореним ітеративом) | литовська |
| grebti «гребти; грабувати» | литовська |
| граба «грабує» | македонська |
| grabaś «тс.» | нижньолужицька |
| grabić «згрібати (граблями); грабувати» | польська |
| grabiti (*grabjǫ) | праслов’янська |
| гра́бить «грабувати; [гребти граблями]» | російська |
| грȁбити «грабувати; гребти» | сербохорватська |
| hrabať «гребти, ритися» | словацька |
| grábiti «згрібати; нагромаджувати; грабувати» | словенська |
| грабити «грабувати, красти» | старослов’янська |
| hrabiti «тс.» | українська |
| граби «краде» (дівчину) | українська |
| hrabati «згортати; ритися; дряпати» | чеська |
| *gabati | ? |
| gṛbhṇati «хапає, краде» | ? |
| grabùs «здатний до хапання» | ? |
| значення «гребтися, дряпати, копати» | ? |
| звідки «хапати, схоплювати (напр., кігтями)» | ? |
граб «Carpinus betulus L.» (бот.)
сумнівне також повʼязання з лат. carpinus «граб» (Machek ESJČ 153; LP 2, 152), як і з псл. grablje(-ĕ) «граблі» (Rostafiński Symbola ad historiam naturalem medii aevi I, Kraków, 1900, 141);
непереконливо поєднував псл. *grabъ з псл. *gora «гора» Младенов (AfSlPh 33, 11–12);
іє. *grob(h)os (назва дерева), можливо, повʼязане з *gerebh- «розрізати», оскільки граб від бука відрізняється зубчастим листям, або з псл. *grebti «гребти» (на корм);
споріднене з прус. wosi-grabis «бересклет», лтс. Gruõbiņa (топонім), дмакед. γραβιον «деревина дуба; смолоскип», умбр. Grabovius «бог дуба» (епітет Юпітера);
псл. *grabъ, [grabrъ];
р. бр. граб, л. нл. grab, ч. діал. слц. вл. hrab, полаб. grobĕ «грабовий гай», схв. грȁб, слн. [grȃb], а також ч. habr, ст. hrabr, болг. га́бър, м. габер, схв. [грàбар], слн. [grȃber], gáber;
Фонетичні та словотвірні варіанти
граби́на
грабни́к
«місце, де росте граб»
грабча́к
«молодий граб»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граб | білоруська |
| га́бър | болгарська |
| hrab | верхньолужицька |
| γραβιον «деревина дуба; смолоскип» | давньомакедонська |
| *grob(h)os (назва дерева) | індоєвропейська |
| carpinus «граб» | латинська |
| Gruõbiņa (топонім) | латиська |
| габер | македонська |
| grab | нижньолужицька |
| grobĕ «грабовий гай» | полабська |
| grablje(-ĕ) «граблі» | праслов’янська |
| *grabъ | праслов’янська |
| *gora «гора» | праслов’янська |
| *grebti «гребти» (на корм) | праслов’янська |
| *grabъ | праслов’янська |
| wosi-grabis «бересклет» | прусська |
| граб | російська |
| грȁб | сербохорватська |
| грàбар | сербохорватська |
| hrab | словацька |
| grȃb | словенська |
| grȃber | словенська |
| gáber | словенська |
| а також ч. habr | українська |
| Grabovius «бог дуба» (епітет Юпітера) | умбрська |
| hrab | чеська |
| *gerebh- «розрізати» | ? |
| grabrъ | ? |
| grab | ? |
| hrab | ? |
| hrabr | ? |
во́гріб «горобина, Sorbus aucuраrіа L.» (бот.)
результат контамінації назв [во́ріб] «тс.» і, можливо, граб чи гороби́на;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́ріб «тс.» | ? |
| граб | ? |
| гороби́на | ? |
граба́к «деркач, Сrех сrех L.» (орн.)
очевидно, давніше *рябак (*рябок) (у діалектній вимові з твердим р *рабак, *рабок), похідне від ряби́й;
у такому разі назва зумовлена рябим пірʼям птаха;
поява г перед початковим р або має чисто фонетичний характер (пор. [гла́стівка] ‹ ла́стівка), або викликана народноетимологічним зближенням з граб;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грабо́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рябак (*рябок)(у діалектній вимові з твердим р *рабак, *рабок) | ? |
| ряби́й | ? |
| граб | ? |
граблі́
польська, чеська і лужицькі форми без -е- пояснюються аналогійними вирівнюваннями;
непереконлива реконструкція псл. *grabję: *grabjě (Berп. I 344; ЭССЯ, 7, 97–98), оскільки балтійські паралелі вказують на наявність суфікса -е-, характерного для назв знарядь;
споріднене з лит. grėblỹs «граблі», лтс. greblis, дісл. gréf (‹*grabja-) «тс.», нім. (швейцарське) [grebee (grübel)] «мотика»;
псл. *grablję (пд.-слов.), *grabljě (пн.-слов.), повʼязане з grabiti «згрібати», пор. укр. [гра́бати];
р. гра́бли, бр. гра́блі, п. grabie, (каш.) [grable], ч. hrábĕ, слц. hrable, вл. hrabje, нл. grabje, полаб. groble, болг. [гра́ба] «вила для сіна й соломи», [гра́бли] «гребінь для чесання вовни», схв. грȁбље «граблі», слн. gráblje;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гра́б
граб'я́та
«невеликі граблі»
грабе́льний
грабе́льно
граби́льно
«тс.»
гра́бки
«пристрій до коси для укладання покосу; [малі граблі Ж]»
грабли́стий
гра́блисько
«ручка грабель»
гра́блище
грабля́ник
«свердлик для прокручування дірок у граблях»
грабу́н
гра́бци
«грабки»
гребци́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гра́блі | білоруська |
| гра́ба «вила для сіна й соломи» | болгарська |
| hrabje | верхньолужицька |
| gréf «тс.» (‹*grabja-) | давньоісландська |
| greblis | латиська |
| grėblỹs «граблі» | литовська |
| grabje | нижньолужицька |
| grebee «мотика» (швейцарське)(grübel)] | німецька |
| groble | полабська |
| grabie (каш.) | польська |
| grable (каш.) | польська |
| *grabję: *grabjě | праслов’янська |
| *grablję (пд.-слов.) | праслов’янська |
| гра́бли | російська |
| грȁбље «граблі» | сербохорватська |
| hrable | словацька |
| gráblje | словенська |
| гра́бати | українська |
| гра́бли «гребінь для чесання вовни» | українська |
| hrábĕ | чеська |
| -е- | ? |
| -е- | ? |
| *grabljě (пн.-слов.) | ? |
| grabiti «згрібати» | ? |
| гра́бати | ? |
ограба «горобина, Sorbus aucuparia L.» (бот.)
очевидно, результат видозміни форми [ораба, оряба́] «тс.», зближеної з граб;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во́граб
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ораба «тс.» | ? |
| оряба́ «тс.» | ? |
| граб | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України