ГРАБАРКА — ЕТИМОЛОГІЯ
гра́ба́р «землекоп»
запозичення з польської мови;
п. grabarz походить від свн. grabaere «землекоп» (нвн. Gräber «тс.»), повʼязаного з дієсловом graben «копати», спорідненим з гот. graban «тс.», стсл. по-грєбѫ «ховаю» (померлого), укр. гребти́;
р. [гра́барь], бр. граба́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́рбалка
«велика совкова лопата»
гарба́рка
«лопата, якою викидають землю»
граба́рка
«велика лопата; візок для возіння землі; артіль грабарів; земляна робота»
граба́рство
грабаръ
(XVI ст.)
грабарюва́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| граба́р | білоруська |
| graban «тс.» | готська |
| grabarz | польська |
| гра́барь | російська |
| grabaere «землекоп» (нвн. Gräber «тс.») | середньоверхньнімецька |
| по-грєбѫ «ховаю» (померлого) | старослов’янська |
| гребти́ | українська |
| graben «копати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України