ГОЦАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
гоц «гоп» (вигук)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп, гуп, гець, гиц;
бр. гаца́ць «бігати, гасати», яке наводиться в цьому звʼязку (Sławski І 422), може сюди не належати (пор. укр. [гаца́ти], повʼязане з гаса́ти);
бр. гоц (про стрибок, удар, колихання), го́цаць «скакати, стрибати; [бити; стукати І», п. hoc «гоп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́ца
гоца-ца́
гоца́к
«вид танцю з стрибками»
гоца́ти
«вибивати; сильно стукати»
го́цкати
«підкидати, повторюючи вигук гоц»
го́цки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гоц (про стрибок, удар, колихання) | білоруська |
| hoc «гоп» | польська |
| го́цаць «скакати, стрибати; [бити; стукати І» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України