ГОЦ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гоц «гоп» (вигук)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп, гуп, гець, гиц;
бр. гаца́ць «бігати, гасати», яке наводиться в цьому звʼязку (Sławski І 422), може сюди не належати (пор. укр. [гаца́ти], повʼязане з гаса́ти);
бр. гоц (про стрибок, удар, колихання), го́цаць «скакати, стрибати; [бити; стукати І», п. hoc «гоп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́ца
гоца-ца́
гоца́к
«вид танцю з стрибками»
гоца́ти
«вибивати; сильно стукати»
го́цкати
«підкидати, повторюючи вигук гоц»
го́цки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гоц (про стрибок, удар, колихання) | білоруська |
| hoc «гоп» | польська |
| го́цаць «скакати, стрибати; [бити; стукати І» | українська |
гоц «водоспад»
пор. семантично близьке укр. [ско́ки] «пороги в річці» від іменника скік «стрибок», повʼязаного з вигуком скік (від скака́ти);
очевидно, результат субстантивації звуконаслідувального вигуку гоц «скік, гоп» (на позначення стрибка);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ско́ки «пороги в річці» | українська |
| семантично | ? |
| скік «стрибок» | ? |
| скік (від скака́ти) | ? |
| гоц «скік, гоп» (на позначення стрибка) | ? |
гиц (вигук на позначення стрибка)
експресивне утворення, паралельне до гець1, гоц, гуц;
фонетично й семантично непереконливим видається зближення (Sławski І 441) з схв. гȕц (вигук, яким підкликають свиней), слн. gîcati «возити» (дит.);
п. hyc (вигук на позначення стрибка), hycać «підплигувати», [chyc] (вигук на позначення різкого руху), ч. hýčkati «гойдати, колихати; пестити, гладити», слц. [hyc] (виг.), hýcať «бризкати, розкидати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́цати
«підскакувати при їзді верхи, підкидати (про віз під час їзди); гуцикати дитину»
гицили́ти
«стукати, бити»
ги́цилка
«вибій; борозна»
ги́цкати
«підстрибувати, плигати»
ги́цнути
«тупнути (ногою)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hyc «підплигувати» (вигук на позначення стрибка), hycać | польська |
| гȕц (вигук, яким підкликають свиней) | сербохорватська |
| hyc «бризкати, розкидати» (виг.), hýcať | словацька |
| gîcati «возити» (дит.) | словенська |
| chyc (вигук на позначення різкого руху) | українська |
| hýčkati «гойдати, колихати; пестити, гладити» | чеська |
| гець | ? |
| гоц | ? |
| гуц | ? |
го́цик (прізвисько малого на зріст чоловіка)
очевидно, похідне утворення від вигуку гоц, що позначає стрибання, через порівняння з дитиною;
пор. [го́пка] (жарт.) «дитина», утворене від вигуку гоп (також на позначення стрибків);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гоц | ? |
| го́пка «дитина» (жарт.) | ? |
| гоп (також на позначення стрибків) | ? |
го́ця «жаба» (у дитячій мові)
похідне утворення від вигуку гоц, уживаного на позначення стрибків;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гоц | ? |
гуц (вигук при підстрибуванні)
звуконаслідувально-зображальне слово, близьке до гець, ги́цати, гоц, п. huś (вигук при підкиданні вгору), hustać «колисати», мор. hustať «тс.», рум. húţa (про гойдання);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́ца
гу́цанка
«гойдалка»
гу́цати
«підкидати на руках (дитину)»
гу́цатиси
«гойдатися на гойдалці»
гуциґа́ти
гуци́кати
гу́ці
гу́цкати
«тс.»
гуцну́ти
«упасти на коліна»
гуцну́тися
«ударитися»
гуцу́кати
«підкидати, гуцати»
гуць
гуцьгу́ці
«тс.»
гуцюцю́
гу́ця
«колиска»
гу́цянка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hustať «тс.» | моравське |
| huś (вигук при підкиданні вгору) | польська |
| húţa (про гойдання) | румунська |
| гець | ? |
| ги́цати | ? |
| гоц | ? |
| hustać «колисати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України