ГОСТРИК — ЕТИМОЛОГІЯ
го́стрий
псл. ostrъ ‹ *osr-os;
споріднене з лит. aštrùs «гострий», ст. aštras, лтс. [astras] «тс.», дінд. áśriḥ «кут; кант; вістря», ašániḥ «вістря стріли, стріла», гр. ἄκρος «гострий», ἄκρον «вістря», лат. ācer «гострий», acūtus «тс.», вірм. asełn «голка», дірл. ēr (‹*akros) «високий», алб. άϑεtε «терпкий; кислий», іє. *ak-r-os «гострий»;
р. о́стрый, [ви́строй], бр. во́стры, го́стры, др. остръ, п. ostry, ч. слц. ostrý, вл. wótry, нл. wotšy, болг. о́стър, м. остар, схв. ȍштар, слн. óster, стсл. остръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ocmpímu
ocmpúmu
ві́стря
го́стрик
(зоол.)
гостри́ло
«прилад для гостріння коси»
гостри́льний
гостри́льник
гостри́ти
гострі́й
«лезо»
гострота́
гострува́тий
гостру́ха
гостря́к
«вістря»
о́йстри
осmpі́нь
«гострота; вершина, вістря»
остривни́й
«гострильний, точильний»
о́стрий
острота́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| άϑεtε «терпкий; кислий» | албанська |
| во́стры | білоруська |
| о́стър | болгарська |
| wótry | верхньолужицька |
| asełn «голка» | вірменська |
| ἄκρος «гострий» | грецька |
| áśriḥ «кут; кант; вістря» | давньоіндійська |
| ēr «високий» (‹*a$kros) | давньоірландська |
| остръ | давньоруська |
| ācer «гострий» | латинська |
| astras «тс.» | латиська |
| aštrùs «гострий» | литовська |
| остар | македонська |
| wotšy | нижньолужицька |
| ostry | польська |
| ostrъ | праслов’янська |
| о́стрый | російська |
| ȍштар | сербохорватська |
| ostrý | словацька |
| óster | словенська |
| остръ | старослов’янська |
| ви́строй | українська |
| го́стры | українська |
| ostrý | чеська |
| aštras | ? |
| ašániḥ «вістря стріли, стріла» | ? |
| ἄκρον «вістря» | ? |
| acūtus «тс.» | ? |
| *ak-r-os «гострий» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України