ГОСПОЖА — ЕТИМОЛОГІЯ
госпо́дь
псл. *gospodь, дуже давнє складне слово з не цілком зʼясованою етимологією;
найвірогідніше, споріднене з лат. hospes «гостинний друг, господар; гість, чужинець» і походить разом з ним від іє. *ghosti-pot-s, у якому першим компонентом є *ghostis «гість», що втратило -ti- всередині слова, як це нерідко буває в словах типу титулів;
другим компонентом є іє. *pot(i)s «пан, володар» (пор. споріднені лит. pàts «сам; чоловік», лат. potis «могутній», гр. πόσις «чоловік (дружина)», дінд. pátiḥ «пан, чоловік»), що виступає нерідко в функції другого компонента складних слів, пор. гр. δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому»), лит. viẽš=pat(i)s «пан», дінд. jas-patiḥ «пан дому», при цьому d замість t (пор. псл. *potьbĕga «жінка, що втекла з-під влади пана, тобто чоловіка») слід, очевидно, пояснювати первісним приголосним характером основи і викликаними цим формами з заміною t на d (перед дзвінкими приголосними), що узагальнились;
первісним значенням, отже, мало бути «пан гостей», що повʼязувалося з давнім звичаєм, за яким гості користувалися захистом і опікою господаря дому, як і інші члени його родини (пор. той самий розвиток значення в лит. viẽšpatis «пан», лтс. viesis «гість, чужинець», раніше також лит. vìẽšis «тс.»);
менш переконливі інші пояснення: повʼязання з дінд. jaspatih, гр. δεσπότης (Richter KZ 36, 111–123; Meillet MSL 10, 139), неможливе з фонетичних міркувань;
зведення як запозичення до незасвідченого гот. *gasti-faþs (Kluge–Götze 187), лат. *hostipotis (Миккола РФВ 48, 274–276);
виведення від господарь, яке розглядається як запозичення з іранської мови (сперс. gōspanddār «володар овець») (Корш Bull. Ас. Sc. De Petersbourg 1907, 757–758);
малопереконливе також пояснення d замість t у псл. *gospodь впливом слів *svobodь «вільний», *svoboda, *čeljadь (Fraenkel ZfSlPh 20, 51–89);
р. госпо́дь, бр. [госпо́да] «господарство, садиба» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. *господа «панове», так само і в інших словʼянських мовах), др. господь, п. ст. gospodzin «господь», ч. ст. hospod, слц. hospodin «тс.», вл. hospoda «заїзд, нічліг; частування», нл. gospoda «корчма, готель», болг. м. го́спод, схв. гȍспōд, слн. gospód «пан», стсл. господь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
госпа
«пані»
госпець
«пан»
го́спідь
госпо́да
госпо́да́р
господа́рити
господари́ха
«жінка господаря»
господарія
«хазяїн, землевласник»
(зб.)
господа́рний
господа́рник
господа́рство
господа́рчий
господа́рша
«тс.»
господарюва́ти
господи́н
господи́ня
господи́ти
«панувати»
госпожа
госпо́ся
(зменш. від господи́ня)
оспо́дар
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
госпо́да «господарство, садиба»«панове» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. *господа , так само і в інших словʼянських мовах) | білоруська |
го́спод | болгарська |
hospoda «заїзд, нічліг; частування» | верхньолужицька |
*gasti-faþs | готська |
δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому») | грецька |
δεσπότης | грецька |
jas-patiḥ «пан дому» | давньоіндійська |
jaspatih | давньоіндійська |
господь | давньоруська |
*ghosti-pot-s | індоєвропейська |
*pot(i)s «пан, володар» (пор. споріднені лит. pàts «сам; чоловік», лат. potis «могутній», гр. πόσις «чоловік (дружина)», дінд. pátiḥ «пан, чоловік») | індоєвропейська |
hospes «гостинний друг, господар; гість, чужинець» | латинська |
*hostipotis | латинська |
viẽš=pat(i)s «пан» | литовська |
го́спод | македонська |
gospoda «корчма, готель» | нижньолужицька |
gospodzin «господь» | польська |
*gospodь | праслов’янська |
*gospodь впливом слів *svobodь «вільний» | праслов’янська |
госпо́дь | російська |
гȍспōд | сербохорватська |
hospodin «тс.» | словацька |
gospód «пан» | словенська |
господь | старослов’янська |
hospod | чеська |
*ghostis «гість» | ? |
-ti- | ? |
δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому») | ? |
бути «пан гостей» | ? |
господарь | ? |
*svoboda | ? |
*čeljadь | ? |
gospodzin «господь» | ? |
hospod | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України