ГОСПОД — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *gospodь, дуже давнє складне слово з не цілком зʼясованою етимологією;

найвірогідніше, споріднене з лат. hospes «гостинний друг, господар; гість, чужинець» і походить разом з ним від іє. *ghosti-pot-s, у якому першим компонентом є *ghostis «гість», що втратило -ti- всередині слова, як це нерідко буває в словах типу титулів;

другим компонентом є іє. *pot(i)s «пан, володар» (пор. споріднені лит. pàts «сам; чоловік», лат. potis «могутній», гр. πόσις «чоловік (дружина)», дінд. pátiḥ «пан, чоловік»), що виступає нерідко в функції другого компонента складних слів, пор. гр. δεσ-πότησ «пан, володар» (букв. «пан дому»), лит. viẽš=pat(i)s «пан», дінд. jas-patiḥ «пан дому», при цьому d замість t (пор. псл. *potьbĕga «жінка, що втекла з-під влади пана, тобто чоловіка») слід, очевидно, пояснювати первісним приголосним характером основи і викликаними цим формами з заміною t на d (перед дзвінкими приголосними), що узагальнились;

первісним значенням, отже, мало бути «пан гостей», що повʼязувалося з давнім звичаєм, за яким гості користувалися захистом і опікою господаря дому, як і інші члени його родини (пор. той самий розвиток значення в лит. viẽšpatis «пан», лтс. viesis «гість, чужинець», раніше також лит. vìẽšis «тс.»);

менш переконливі інші пояснення: повʼязання з дінд. jaspatih, гр. δεσπότης (Richter KZ 36, 111–123; Meillet MSL 10, 139), неможливе з фонетичних міркувань;

зведення як запозичення до незасвідченого гот. *gasti-faþs (Kluge–Götze 187), лат. *hostipotis (Миккола РФВ 48, 274–276);

виведення від господарь, яке розглядається як запозичення з іранської мови (сперс. gōspanddār «володар овець») (Корш Bull. Ас. Sc. De Petersbourg 1907, 757–758);

малопереконливе також пояснення d замість t у псл. *gospodь впливом слів *svobodь «вільний», *svoboda, *čeljadь (Fraenkel ZfSlPh 20, 51–89);

р. госпо́дь, бр. [госпо́да] «господарство, садиба» (пізніше значення, що розвинулося з первісного др. *господа «панове», так само і в інших словʼянських мовах), др. господь, п. ст. gospodzin «господь», ч. ст. hospod, слц. hospodin «тс.», вл. hospoda «заїзд, нічліг; частування», нл. gospoda «корчма, готель», болг. м. го́спод, схв. гȍспōд, слн. gospód «пан», стсл. господь;

менш імовірна думка (Фасмер I 445) про походження від нім. Hospitál «притулок (для бідних, старих)»;

лат. прикм. hospitālis, -e «належний до гостя; гостинний» є похідним від hospes «господар; гість», спорідненого із стсл. господь, укр. госпо́да;

через посередництво російської мови запозичено з голландської;

гол. hóspitaal «госпіталь» походить від слат. hospitāle «притулок (для бідних, старих)», яке виникло в результаті скорочення виразу hospitāle cubiculum «кімната для гостей, вітальня»;

р. го́спиталь, заст. гошпиталь, ч. слц. hospital «церковна лікарня, притулок», вл. hospital, болг. хоспита́л, схв. хоспитал, слн. hospitál «притулок, житло; лікувальне відділення в притулку»;

запозичення з польської мови;

п. gospoda «господа» і т. д. з початковим проривним g є безпосередніми відповідниками укр. госпо́да і т. д. з початковим щілинним г;