ГОРІХ — ЕТИМОЛОГІЯ
горі́х
псл. оrěхъ;
не зовсім ясне;
зіставляється з гр. ἄρυα (мн.) «різновид горіхів», алб. are «горіх», лит. ríešutas «горіх; горіх ліщиновий», ríešas, riešutỹs, (сх.) [ruošutỹs], лтс. riẽksts «тс.», прус. bucca-reisis «буковий жолудь»;
при цьому вважається, що балтійські мови втратили початкове а- кореня (Фасмер III 151 – 152; Skok II 562 – 563; Trautmann 241; Būga RR I 478; Specht 62, 143, 146; Fraenkel KZ 63, 192; Balticosl. I 17; Mühl. – Endz. III 544);
існує також думка (Трубачев Этимология 1968, 64 – 65) про те, що початкове о в словʼянських мовах, як і початкове v в полабській, є префіксом (nop. Mikkola IF 8, 302), приєднаним до основи дієслова řešiti «(розвʼязати», спорідненої з лит. rieš- у похідній назві ríešutas «горіх», rìšti «звʼязувати, розвʼязувати»; назва в такому разі мотивується тим, що ліщинові горіхи родять вʼязками, купками; г в українській мові вторинне; менш обґрунтоване припущення про доіндоєвропейське (субстратне) походження слова (Fraenkel Gnomon 22, 238; Schrader Reallexikon I 442; Machek ESJČ 418), як і мотивування звʼязку слова з дієсловом řešiti «звільняти, відділяти» тим, що горіх легко зривається (Ильинский ИОРЯС 20/4, 153);
р. оре́х, бр. арэ́х, др. орѣхъ, п. orzech, ч. ořech, слц. orech, вл. нл. worjech, полаб. vrexai «горіхи», болг. оре́х, м. opeв, схв. òрах «волоський горіх (дерево й плід)», слн. óreh, р.-цсл. орѣχъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ворі́х
ворі́ши
«горішина»
горіхови́ння
«верхня, мʼяка шкаралупа волоських горіхів»
горі́шина
горі́шник
орі́х
орі́хове
«податок горіхами»
орі́шення
«горіхові дерева»
(зб.)
орі́шина
«горіхове дерево»
орі́шник
«кущі ліщини»
орі́шниця
«вовчок ліщинний, Myoxus muscardinus»
(зоол.)
орішо́чник
«шкаралуща горіха»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| are «горіх» | албанська |
| арэ́х | білоруська |
| оре́х | болгарська |
| worjech | верхньолужицька |
| ἄρυα «різновид горіхів» (мн.) | грецька |
| орѣхъ | давньоруська |
| riẽksts «тс.» | латиська |
| ríešutas «горіх; горіх ліщиновий» | литовська |
| rieš- у похідній назві ríešutas «горіх» | литовська |
| opeв | македонська |
| worjech | нижньолужицька |
| vrexai «горіхи» | полабська |
| orzech | польська |
| оrěхъ | праслов’янська |
| bucca-reisis «буковий жолудь» | прусська |
| оре́х | російська |
| орѣχъ | русько-церковнослов’янська |
| òрах «волоський горіх (дерево й плід)» | сербохорватська |
| orech | словацька |
| óreh | словенська |
| ořech | чеська |
| ríešas | ? |
| riešutỹs | ? |
| ruošutỹs | ? |
| а- | ? |
| řešiti «(розвʼязати» | ? |
| rìšti «звʼязувати, розвʼязувати» | ? |
| řešiti «звільняти, відділяти» | ? |
орі́х «пропуск в оранці»
результат фонетичної видозміни (випадіння г) у слові огрі́х «тс.», зближеному з горі́х або, можливо, з основою слова ора́ти;
бр. [арэ́х] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| арэ́х «тс.» | білоруська |
| огрі́х «тс.» | ? |
| горі́х | ? |
| ора́ти | ? |
лускорі́х «горіхівка, Nucifraga caryocatactes L.» (орн.)
складне утворення з лу́скати і горі́х;
назва пояснюється тим, що восени і взимку ці птахи живляться переважно горіхами;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лускогорі́х
лускоорі́х
русколіх
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лу́скати | українська |
| горі́х | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України