ГОРІЛИЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

складний прислівник, утворений поєднанням прислівника го́рі, «вверх, угору» і основи іменника лице́ у прислівниковій (історично – прикметниковій) формі лиць, повʼязаній з поширеною в давній період групою невідмінюваних прикметників на -ь (ĭ-основ);

очевидно, результат контамінації прислівників горі́ли́ць і навзнак з оформленням нововиниклого прислівника за зразком інших утворень на *-ь (типу голі́ру́ч, оба́біч, віч-на-віч);

пор. слц. doluznačky «ниць, лицем до землі», doluznak «тс.»;

результат видозміни форми горілиць під впливом форми [доліни́ць] «вниз лицем», утвореної з прислівників до́лі «внизу» і ниць «вниз лицем», синонімічної з долі́ли́ць;

зміна горі́ли́ць у горіни́ць стала можливою після затемнення первісного значення ниць;