ГОРІЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
горі́лка
повʼязане з горі́ти;
вважається утвореним за зразком п. gorzałka;
можливо, основою для виникнення слова стало скорочення якогось словосполучення, вживаного на позначення горілки, типу горіле вино (пор. ст. горѣлое вино) або *горіла(я) вода (пор. ч. ст. palená voda «горілка», звідки ч. pálenka «тс.»);
припущення про можливість виникнення п. gorzałka, отже, й укр. горі́лка, внаслідок калькування раннього нвн. der brannte Wein (пізніше нім. der gebrannte Wein, нвн. Branntwein) «горілка» (Фасмер І 440) не досить обґрунтоване;
малоймовірна думка про утворення р. [горе́лка] за зразком п. gorzałka (Brückner 151; Фасмер І 440), природніше вважати його наслідком українського впливу;
р. (пд.) [горе́лка], бр. гарэ́лка, п. gorzałka, ч. kořalka (від п. gorzałka), слц. [goralka, goržolka] (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарі́лка
горилка
(1562)
горі́вка
горіла́т
горі́лиця
горілу́ха
горілча́ний
горільни́цтво
«ґуральництво»
горїльня
«ґуральня»
горіля́ччя
(зб.)
горѣвка
(XVIII ст.)
горѣлка
(1678)
горѣлое
«горілка»
(1511)
згорі́вка
зорі́вка
орі́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэ́лка | білоруська |
| der brannte Wein «горілка» (пізніше нім. der gebrannte Wein, нвн. Branntwein)(Фасмер І 440) | нововерхньонімецька |
| gorzałka | польська |
| gorzałka | польська |
| gorzałka | польська |
| gorzałka | польська |
| горе́лка | російська |
| горе́лка (пд.) | російська |
| goralka (з п.) | словацька |
| goržolka (з п.) | словацька |
| горі́лка | українська |
| kořalka (від п. gorzałka) | чеська |
| горі́ти | ? |
| горіле (пор. ст. горѣлое вино)(пор. ч. ст. palená voda «горілка», звідки ч. pálenka «тс.») | ? |
| вино (пор. ст. горѣлое вино)(пор. ч. ст. palená voda «горілка», звідки ч. pálenka «тс.») | ? |
горі́ти
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гаря́ч
«особливий вид гарячого напою»
(заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник
«той, що готує й продає гаряч»
(заст.)
гарячно́та
«спека, жара»
го́риво
«полумʼя, що сильно горить; сила горіння»
(-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий
«щирий»
горли́во
«ретельно, віддано»
горюк
«паливо»
горюч
«тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч
«жара, спека»
горя́чий
горя́чість
«спека; гаряча голова»
горя́чка
«гарячка»
зага́р
загорі́лий
«палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар
«обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар
«згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара
«шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэць | білоруська |
| горя́ | болгарська |
| horić | верхньолужицька |
| ϑέρομαι | грецька |
| ghṛṇōti «світить, палає» | давньоіндійська |
| горѣти | давньоруська |
| *g «гарячий, теплий» | індоєвропейська |
| gorim | ірландська |
| garêtiês «вигоріти (про піч)» | латиська |
| gareti «палити; випаровуватись» | литовська |
| гори | македонська |
| gorjeś | нижньолужицька |
| gorzeć | польська |
| goreć | польська |
| *gorěti | праслов’янська |
| горе́ть | російська |
| гòрети | сербохорватська |
| horieť | словацька |
| goréti | словенська |
| горѣти | старослов’янська |
| hořeti | чеська |
| guirim «грію» | ? |
| *gorjǫ | ? |
| goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) | ? |
ґура́льня «винокурня, горілчаний завод»
запозичення з польської мови;
п. gorzelnia, (ст., діал.) gorzalnia «тс.» повʼязане з *gorzały «горілий» (пор. п. ст. gorzałość «зона; сильна сверблячка»), gorzeć «горіти», спорідненими з укр. горі́лий, горі́ти;
у замість о в частині форм відбиває укання в ненаголошеній позиції;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґора́льник
ґора́льня
ґуля́рня
«тс.»
гура́льництво
«винокуріння»
гура́льня
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gorzelnia | польська |
| горі́лий | українська |
| *gorzały «горілий» (пор. п. ст. gorzałość «зона; сильна сверблячка») | ? |
| gorzeć «горіти» | ? |
| горі́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України