ГОРЬОВАНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
го́ре
псл. *gor-je, повʼязане з gorěti «горіти»;
щодо розвитку значення пор. псл. *реčаlь «печаль» : pekǫ «печу», дінд. śṓkaḥ «полумʼя, жар; мука, смуток, горе»;
менш слушне порівняння з гот. kara «скарга, скорбота», яке зіставляється з ос. zarun «співати», zar «пісня», гр. γηρυς «голос», гр. дор. γαρυς «тс.», ірл. gāir «заклик, крик» (Горяев 75);
р. го́ре, бр. го́ра, др. горе, п. ст. gorze, ч. кн. поет. hoře, вл. һоrјо, нл. gorje, болг. го́рест (відр. го́ресть), схв. гòра (гȍра) «епілепсія», слн. gorjé «горе, плач», стсл. горе «горе»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горевни́ця
«та, що приносить горе»
го́ресний
горе́цтво
«горе, журба»
горьо́ваний
горьови́й
горювалий
«той, що зазнав горя»
горюва́льник
«той, що горює»
горюва́ти
горю́ха
«горопашна»
горю́шний
«горопашний»
горя́ка
«бідолаха»
загорю́йко
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ра | білоруська |
| го́рест (відр. го́ресть) | болгарська |
| һоrјо | верхньолужицька |
| kara «скарга, скорбота» | готська |
| γηρυς «голос» | грецька |
| γαρυς «тс.» | грецька |
| śṓkaḥ «полумʼя, жар; мука, смуток, горе» | давньоіндійська |
| горе | давньоруська |
| γαρυς «тс.» | дорійський |
| gāir «заклик, крик» | ірландська |
| gorje | нижньолужицька |
| zarun «співати» | осетинська |
| gorze | польська |
| *gor-je | праслов’янська |
| *реčаlь «печаль» | праслов’янська |
| го́ре | російська |
| гòра «епілепсія» (гȍра) | сербохорватська |
| gorjé «горе, плач» | словенська |
| горе «горе» | старослов’янська |
| hoře | чеська |
| gorěti «горіти» | ? |
| *реčаlь «печаль» | ? |
| pekǫ «печу» | ? |
| zar «пісня» | ? |
| gorze | ? |
| hoře | ? |
| hoře | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України