ГОРЩИКА — ЕТИМОЛОГІЯ

малоймовірне припущення про зникнення -н- під впливом утворень типу р. бара́шек (від бара́н.), ка́мешек (від ка́мень) (Berп. I 371), оскільки вони характерні лише для російської мови, а цей процес відбувся в усіх східнословʼянських;

випадіння н могло статися в умовах важкого для вимовляння скупчення приголосних;

реконструюється (Трубачев Рем. терминол. 192) як псл. *g^ъrnьsčьkь, похідне від прикметника *g^ъrnьskъ «горновий, пічний»;

не зовсім ясне утворення від основи псл. *g^ъrnъ «піч»;

р. горшо́к (ст. мн. горщки), бр. гаршчо́к, др. горшькъ, горшьчьць;

запозичення з польської мови;

п. garniec «тс.; великий горщик» споріднене з укр. горня́, го́рщик;

р. бр. га́рнец;

п. garnuszek «горщичок, горнятко» є зменшеною формою від garnek «горщик», спорідненого з укр. горня́, го́рщик;

запозичення з польської мови;

видозмінене запозичення з польської мови;

п. urynał «нічний горщик; (ст.) посудина, що вживалася лікарями для аналізу сечі» походить від слат. ūrīnālis «сечовий», повʼязаного з ūrīna «сеча»;

пор. р. заст. ури́льник «нічний горщик», ури́нник «тс.»;

форма українського слова може пояснюватися як фонетичними причинами – діалектною появою г перед початковим голосним і гіперичною заміною ненаголошеного у звуком о (відштовхування від «укання»), так і семантичними – зближенням із словами горня́, го́рщик і под;