ГОРЩА — ЕТИМОЛОГІЯ
го́рщик
не зовсім ясне утворення від основи псл. *gъrnъ «піч»;
реконструюється (Трубачев Рем. терминол. 192) як псл. *gъrnьsčьkь, похідне від прикметника *gъrnьskъ «горновий, пічний»;
випадіння н могло статися в умовах важкого для вимовляння скупчення приголосних;
малоймовірне припущення про зникнення -н- під впливом утворень типу р. бара́шек (від бара́н.), ка́мешек (від ка́мень) (Berп. I 371), оскільки вони характерні лише для російської мови, а цей процес відбувся в усіх східнословʼянських;
р. горшо́к (ст. мн. горщки), бр. гаршчо́к, др. горшькъ, горшьчьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горша́
«горщик»
го́ршє
«рід тарілочки з невипаленої глини»
горшка́р
«гончар»
горща́
горща́й
«тс.»
горщи́ця
«горщик»
горщі́вка
«глина на горшки»
горщо́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гаршчо́к | білоруська |
| горшькъ | давньоруська |
| *g «піч» | праслов’янська |
| *g | праслов’янська |
| бара́шек (від бара́н.) | російська |
| горшо́к (ст. мн. горщки) | російська |
| горшьчьць | українська |
| *g «горновий, пічний» | ? |
| -н- | ? |
| ка́мешек (від ка́мень)(Berп. I 371) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України