ГОРШКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

горшкодра́й «той, що лагодить горшки, стягуючи їх дротом»

неясне складне утворення з основи іменника горщо́к і етимологічно затемненого компонента драй;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
горщо́к ?
драй ?

го́рщик

не зовсім ясне утворення від основи псл. *gъrnъ «піч»;
реконструюється (Трубачев Рем. терминол. 192) як псл. *gъrnьsčьkь, похідне від прикметника *gъrnьskъ «горновий, пічний»;
випадіння н могло статися в умовах важкого для вимовляння скупчення приголосних;
малоймовірне припущення про зникнення -н- під впливом утворень типу р. бара́шек (від бара́н.), ка́мешек (від ка́мень) (Berп. I 371), оскільки вони характерні лише для російської мови, а цей процес відбувся в усіх східнословʼянських;
р. горшо́к (ст. мн. горщки), бр. гаршчо́к, др. горшькъ, горшьчьць;
Фонетичні та словотвірні варіанти

горша́ «горщик»
го́ршє «рід тарілочки з невипаленої глини»
горшка́р «гончар»
горща́
горща́й «тс.»
горщи́ця «горщик»
горщі́вка «глина на горшки»
горщо́к
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гаршчо́к білоруська
горшькъ давньоруська
*g «піч» праслов’янська
*g праслов’янська
бара́шек (від бара́н.) російська
горшо́к (ст. мн. горщки) російська
горшьчьць українська
*g «горновий, пічний» ?
-н- ?
ка́мешек (від ка́мень)(Berп. I 371) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України