ГОРЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
га́рець «флокс, Phlox» (бот.)
очевидно, пов’язане з горі́ти;
назва зумовлена яскраво-червоним забарвленням квітів більшості різновидів флоксів;
пор. інші назви Флокса: [огник, світлик];
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарнец
«тс.»
горець
«флокс Друмонда»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| горі́ти | ? |
| інші | ? |
гірки́й
первісне значення «палючий, пекучий», звідки «такий, що пече в язик», далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti);
непереконлива реконструкція (Vaillant RÉS 9, 8 – 10; BSL ЗІ, 46) псл. *gъrъkъ, нібито, повʼязаного з дінд. gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.»;
псл. gorьkъ, прикметник, утворений від дієслова gorěti «горіти»;
р. го́рький, бр. го́ркі, др. горькыи, п. gorzki, ст. gorki «гіркий», [gorki] «гарячий», ч. hořký «гіркий», (horký «гарячий»), слц. horký «гіркий», вл. hórki, нл. górki, полаб. d’örťa, болг. го́рък, м. горок, схв. го́рак, гȏркū, слн. górek, стсл. горькъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гирка́й
гирка́ня
(вид гіркого гриба)
гирки́ня
«тс. Ж; Agaricus piperatus Scop. Mak»
гирча́к
«гірчак Mak; вид грибів Mo»
(бот.)
гирчи́на
«живокіст, Symphytum cordifolium»
(бот.)
гіре́нький
гірка́н
«смовдь, Peucedanum cervaria»
(оленячий)] (бот.)
гірканя
«сосюрея, гіркий корінь, Saussurea amara (L.) D. C.; гриб Agaricus piperatus Scop.»
(бот.)
гі́ркість
гі́рклий
гіркні́ти
«гіркнути»
гі́ркнути
гіркова́ня
«гірчак, Rhodeus amarus»
(іхт.)
гіркота́
гірко́тний
гіркува́тий
гірку́ша
«тс.»
гі́рок
«гіркий»
гірча́вий
«на смак подібний до гірчака, болотної рослини»
гірча́вінь
гірча́к
«Rhodeus sericeus amarus (Bloch.); (бот.) Polygonum persicaria L.; Polygonum bistorta L.; водяний перець, Polygonum hydropiper L.; неїстівний гриб Tyllopilus felleus (Bull.) Karst.; [свиріпа, Brassica campestris L. Mak; грицики звичайні, Capsella bursapastoris Mönch. Mak; волошка східна, Centaurea orientalis L. Mak; Centaurea picris Pall. Mak; чистотіл звичайний, Chelidonium majus L. Mak; кучерявий горошок, Coronilla varia L. Mak; гадючник шестипелюстковий, Filipendula hexapetala Gilib. Mak; підмаренник, Galium L. Mak; чаполоч пахуча, Hierochloe odorata (L.) Wahlbg. Mak; хрінниця широколиста, Lepidium latifolium L. Mak; слабник водяний, Malachium aquaticum (L.) Fr. Mak; гіркуша нечуйвітрова, Picris hieracioides L. Mak; редька дика, Raphanus raphanistrum L. Mak; жовтий осот польовий, Sonchus arvensis L.; смілка приземкувата, Silene supina M. B. Mak; гірчиця польова, Sinapis arvensis L. Mak; настійка на гірких травах]»
(іхт.)
гірчанка
«тирлич, Gentiana L.»
гірча́стий
«гіркуватий»
гірча́ти
гі́рчати
«ставати гіркішим»
гірчи́ти
гірчи́ця
«гірка приправа до страви; (бот.) Sinapis L.; [ерука посівна, Eruca sativa D. C.; гриб Agaricus species]»
гірчи́чний
горе́ни́ти
«бути гірким на смак; [ставати гірким Ж]»
горені́ти
«тс.»
горець
«тирлич»
(бот.)
го́реч
«гіркота»
горечавка
«тирлич звичайний, Gentiana pneumonanthe L.»
(бот.)
горичка
го́рко
«тяжко, важко»
горкун
«гадючник шестипелюстковий»
(бот.)
горчавка
«тс.»
горча́к
«неїстівна дрібна рибка-колючка»
згі́рклий
прогі́рклий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ркі | білоруська |
| го́рък | болгарська |
| hórki | верхньолужицька |
| gurú- «важкий, гр. βαρύς «тс.» | давньоіндійська |
| горькыи | давньоруська |
| горок | македонська |
| górki | нижньолужицька |
| d'örťa | полабська |
| gorzki | польська |
| *gъrъkъ | праслов’янська |
| gorьkъ | праслов’янська |
| го́рький | російська |
| го́рак | сербохорватська |
| horký «гіркий» | словацька |
| górek | словенська |
| горькъ | старослов’янська |
| gorki «гарячий» | українська |
| гȏркū | українська |
| hořký «гіркий»«гарячий» (horký ) | чеська |
| значення «палючий, пекучий» | ? |
| звідки «такий, що пече в язик» | ? |
| далі «гіркий» (пор. ірл. goirt «гіркий» від gorim «грію», спорідненого з псл. gorěti) | ? |
| gorěti «горіти» | ? |
| gorki «гіркий» | ? |
гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»
псл. gora;
споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;
первісне значення «гора»;
значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;
розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);
р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі́рʼя
«гори»
(зб.)
гірни́й
гірни́к
гірни́цтво
гірни́ця
«каменоломня»
гірни́чий
гірню́к
«гірник»
гі́рня
«камʼяне урвище; каменоломня»
гірня́к
гірськи́й
гіряни́н
«гірник, верховинець»
гора́й
«мешканець гір»
го́рець
гори́стий
гори́ще
го́рі
«угору»
горі́ський
«горішній»
горішка́
«угору»
(присл.)
горі́шній
горішня́к
«північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»
горішня́нин
«той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»
горі́щ
«вище»«тс.»
(присл.)
горі́ща
«горище»
го́рниця
«поле, що йде під гору»
го́роватий
горови́й
горови́тий
горува́ти
«підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»
горю́н
«мешканець високого правого берега Сейма»
горя́к
«удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»
горя́нець
«мешканець гір»
го́ряний
горя́нин
горяни́ця
«гора»
дʼго́рі
«угору»
догі́рний
«такий, що підіймається»
догори́
(присл.)
загі́рʼя
загі́рний
заго́ра
загоря́нин
згі́рʼя
згі́рний
«нагірний»
згі́рок
згори́
«зверху; завчасу, заздалегідь»
зго́ристий
«стрімкий, спадистий»
згорка́
«згори»
нагі́рʼя
нагі́рний
на́горок
«пагорок»
наго́ру
(присл.)
наго́ряний
«нагірний»
па́гірок
па́гористий
па́горок
пере́горок
«пагорок»
передгі́рʼя
передгі́рний
підгі́р
«підгірʼя»
підгі́рʼя
підгі́рний
підгі́рок
«схил гори»
підгі́рський
підго́рочка
«невелике підвищення біля підніжжя гори»
при́гі́р
при́гірок
при́го́рок
сугірʼя
су́горок
угорі́
(присл.)
уго́ру
(присл.)
узгір
узгі́рʼя
узгірок
узгорок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gairi- | авестійська |
| gur «камінь» | албанська |
| гара́ | білоруська |
| гора́ «ліс; (заст.) гора» | болгарська |
| hora «гора» | верхньолужицька |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | гомерівське |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | грецька |
| βορέᾱς | грецька |
| giríḥ «гора» | давньоіндійська |
| гора | давньоруська |
| dziŗa «тс.» | латиська |
| nùgara «хребет» | литовська |
| гора «ліс» | македонська |
| gora | нижньолужицька |
| dʼöră | полабська |
| góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]» | польська |
| gora | праслов’янська |
| garian «дерево» | прусська |
| гора́ | російська |
| гòра | сербохорватська |
| gar | середньоперська |
| hora «ліс; гора» | словацька |
| góra | словенська |
| гора | старослов’янська |
| гȍра «гора; ліс» | українська |
| hora «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| hůra «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| giriá «ліс» | ? |
| gìre | ? |
| gīr «тс.» | ? |
| βορέᾱς | ? |
| ßoppãς «тс.» | ? |
| значення «гора» | ? |
| значення «ліс» | ? |
| через «ліс на горі» | ? |
| hóra «гора; горище» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України