ГОРЦА — ЕТИМОЛОГІЯ
го́рца (у виразі пускати лодку горца «направляти човен проти вітру»)
запозичено з італійської мови, можливо, через новогрецьку (нгр. ὅρτσα «навітряний бік»);
в іт. ad orza «проти вітру» іменник orza «брас; снасть для повертання реї; лівий борт» походить від нім. (бав.) [lurz] «лівий, зворотний»;
сприйняття нім. 1- як італійського означеного артикля пор. іт. l’orza) призвело до його відпадіння, менш вірогідне припущення про походження слова від гол. lurts «ліворуч» (Battisti–Alessio 2688);
Фонетичні та словотвірні варіанти
горце́й
«тс.»
горцува́ти
о́рця
«противитись»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lurts «ліворуч» | голландська |
| ad orza іменник orza «проти вітру»«брас; снасть для повертання реї; лівий борт» | італійська |
| l'orza | італійська |
| lurz «лівий, зворотний» (бав.) | німецька |
| l- | німецька |
| l'orza | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України