ГОРОД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
го́род «місто» (заст. розм.)
непереконливе припущення (Kiparsky GLG 103 – 108) про запозичення з групи centum до групи satǝm;
псл. *gordъ;
споріднене з лит. gardas «загорода, кошара; загорожа», лтс. gãrds «відгороджене місце для свиней», днн. gard «загорода», двн. gart «область», гот. gards «дім», алб. garth, -dhi «огорожа», фріг. -gordum «місто» (у Маnеgordum «місто Манеса»), хет. gurta«тс.», тох. В kercīye «палац» (з *ghordhiom), дінд. gṛháḥ «дім», ав. gərəđa «печера»;
іє. *ghor-dho-s, похідне від кореня *gher- «оточувати, охоплювати», отже, первісне значення – «обгороджене місце»;
сюди ж із палатальним початковим *gh- р. (пн.) [зоро́д] «місце, обгороджене для стогу сіна», лит. žárdas «жердина», прус. sardis «пліт, огорожа», фріг. -zordum «місто», а також лат. hortus «садок», гр. χόρτος «огорожа» (з t зам. іє. dh) (Zupitza KZ 37, 389);
псл. *gordъ повʼязане також з псл. *žьrdь «жердина»;
думка про запозичення з германських мов (Zubatý AfSlPh 16, 420 – 421; St. a čl. II 125; Feist 198) необґрунтована;
р. го́род, бр. го́рад, др. городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур», п. gród «фортеця, замок; місто», каш. [Staro(o)gard], ч. слц. hrad «замок, фортеця», вл. hród «замок, фортеця; палац», нл. grod «тс.», полаб. gord «стайня; стодола», болг. град «місто», м. град «місто; фортеця», схв. грȃд «місто; фортеця; замок», слн. grád «замок, палац», стсл. градъ «місто, сад»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горда
«тс.»
горо́д
«квітник біля xaти, обнесений огорожею»
(‹ (‹ огород,)
города
горо́ддя
«городи»
(зб.)
горо́джя
«огорожа»
горо́ди́н
«місто»
городи́на
«тин, пліт, паркан»
горо́дина
городи́нець
«мешканець міста; городовий козак»
городи́сько
«городище»
городи́ти
городи́ще
городі́льник
«той, що робить тини, плоти»
горо́днє
«овочі»
горо́дник
городникува́ти
горо́дництво
городни́чий
горо́дній
горо́дній
городня́к
«самосад»
городови́й
«повʼязаний з городами (містами пн. України, де розташовувалося городове козацтво); (субст.) городовик (поліцай)»
(іст.)
городови́к
горо́довина́
«городина»
городови́чка
«мешканка Полтавщини, Київщини, Чернігівщини»
городо́к
«містечко; вид гри»
городськи́й
«міський»
(рідк.)
городьба́
«плетіння плотів, обгороджування»
городя́нин
городя́нство
«міщанство; городяни»
городя́нський
городя́нщина
«тс.»
горо́жа
горожа́нин
горожа́нство
«міщанство; городянство»
(зб.)
горожа́нський
за́горда
«загорода»
за́горідь
за́горо́да
загоро́дець
«загороджене місце»
загоро́джувач
за́городище
«місце, де була загорода»
за́горо́дка
загородни́й
загоро́жа
обгоро́да
огоро́д
огоро́да
огоро́джувальний
огоро́дина
огоро́дний
огоро́дник
огородникува́ти
огоро́днина
огоро́дництво
огоро́дницький
огоро́жа
оро́д
«город»
перегорі́дка
перегоро́да
перегоро́дка
перегоро́дний
перегоро́жа
підгоро́ддя
«приміське село»
підгоро́дець
«мешканець приміського села»
підгоро́дній
«приміський»
підгоро́дня
«тс.»
підгородя́нин
«тс.»
при́город
«передмістя»
при́города
«гребля»
пригоро́дній
«приміський»
пригоро́док
«прибудова до хати»
ро́згородь
«перегородка; розʼєднання, розбрат»
угоро́д
(на вгоро́ді)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gərəđa «печера» | авестійська |
| garth | албанська |
| го́рад | білоруська |
| град «місто» | болгарська |
| hród «замок, фортеця; палац» | верхньолужицька |
| gards «дім» | готська |
| χόρτος «огорожа» (з t зам. іє. dh) | грецька |
| gart «область» | давньоверхньонімецька |
| gṛháḥ «дім» | давньоіндійська |
| gard «загорода» | давньонижньонімецька |
| городъ «огорожа, паркан, фортеця; місто; мур» | давньоруська |
| Staro(o)gard | кашубський |
| hortus «садок» | латинська |
| gãrds «відгороджене місце для свиней» | латиська |
| gardas «загорода, кошара; загорожа» | литовська |
| žárdas «жердина» | литовська |
| град «місто; фортеця» | македонська |
| grod «тс.» | нижньолужицька |
| gord «стайня; стодола» | полабська |
| gród «фортеця, замок; місто» | польська |
| *gordъ | праслов’янська |
| *gordъ | праслов’янська |
| *ž «жердина» | праслов’янська |
| sardis «пліт, огорожа» | прусська |
| го́род | російська |
| грȃд «місто; фортеця; замок» | сербохорватська |
| hrad «замок, фортеця» | словацька |
| grád «замок, палац» | словенська |
| градъ «місто, сад» | старослов’янська |
| -gordum «місто» (у Маnеgordum «місто Манеса») | фрігійська |
| -zordum «місто» | фрігійська |
| gurta «тс.» | хетська |
| hrad «замок, фортеця» | чеська |
| -dhi «огорожа» | ? |
| kercīye «палац» (з *ghordh$iom) | ? |
| *ghor-dho-s | ? |
| *gher- «оточувати, охоплювати» | ? |
| *gh- | ? |
| зоро́д «місце, обгороджене для стогу сіна» (пн.) | ? |
горд «калина цілолиста (чорна), Viburnum lantana L.» (бот.)
неясне;
спроба повʼязання з го́род (Brückner 172 – 173) сумнівна;
р. [горд] «калина цілолиста», [гордо́вина, горди́на, гордо́ви́к] «тс.», бр. [гардавіца] «калачики», [гардовіца, зярдовіца] «тс.», п. [hord] «калина цілолиста», [hordowina, ordowina, hordownik, ordownik, hordowid, ordowid] «тс.», ст. hordowit «калачики» (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вордовина
гардови́на
«тс.; калачики, проскурняк кучерявий, Malva crispa L.»
горди́на
гордівка
гордовать
«калачики»
гордовид
гордови́к
гордови́на
гордовод
«тс.»
горо́довина́
«тс.»
ордина
хордовина
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гардавіца «калачики» | білоруська |
| hord «калина цілолиста» | польська |
| горд «калина цілолиста» | російська |
| гордо́вина | українська |
| горди́на | українська |
| гордо́ви́к «тс.» | українська |
| гардовіца | українська |
| зярдовіца «тс.» | українська |
| hordowina «тс.» | українська |
| ordowina «тс.» | українська |
| hordownik «тс.» | українська |
| ordownik «тс.» | українська |
| hordowid «тс.» | українська |
| ordowid «тс.» | українська |
| го́род | ? |
| hordowit «калачики» (з укр.) | ? |
горте́нзія «Hydrangea hortensis» (бот.)
жіноче імʼя Гортензія походить від лат. hortēnsius (-a, -um) «садовий», повʼязаного з hortus «сад», спорідненим з псл. *gordъ «місто», укр. горо́д;
наукова назва, створена в латинській номенклатурі (нлат. hortensia XVIII ст.) на честь жінки французького годинникаря Лепота Гортензії (фр. Hortense);
р. горте́нзия, бр. гартэ́нзія, п. hortensja, ч. hortensie, слц. hortenzia, болг. хорте́нзия, схв. хортèнзија;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гартэ́нзія | білоруська |
| хорте́нзия | болгарська |
| hortēnsius «садовий» (-a, -um) | латинська |
| hortensja | польська |
| *gordъ «місто» | праслов’янська |
| хортèнзија | сербохорватська |
| hortenzia | словацька |
| горо́д | українська |
| hortensie | чеська |
| hortus «сад» | ? |
| горте́нзия | ? |
град «місто; огорожа»«огорожа» (арх. поет.)
запозичення з старословʼянської мови;
стсл. (цсл.) градъ «тс.» є прямим відповідником до др. городъ, укр. го́род;
р. град, др. градъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огра́дка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| городъ | давньоруська |
| градъ | давньоруська |
| град | російська |
| градъ є пря «тс.» (цсл.) | старослов’янська |
| го́род | українська |
гради́на «город на полі Пі, Mo; город на дністровських плавнях Дз; кінець поселення Пі»
запозичення з молдавської мови;
молд. грэди́нэ «сад, город» (рум. grădínă «тс.») походить від болг. гради́на «тс.», похідного від болг. ст. градъ «сад», спорідненого з укр. го́род «місто», горо́д;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гради́на «тс.» | болгарська |
| градъ «сад» | болгарська |
| грэди́нэ «сад, город» (рум. grădínă «тс.») | молдавська |
| го́род «місто» | українська |
| градъ «сад» | ? |
| горо́д | ? |
градки́ «огорожа навкруги церкви»
очевидно, зменшена форма від цсл. градъ «стіна, огорожа», спорідненого з укр. го́род «місто» (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́род «місто» | українська |
| градъ «стіна, огорожа» | церковнослов’янська |
гурт «ребро монети; виступ на фасаді будівлі»
нвн. Gurt «пояс; гурт» споріднене з англ. gird «оперізувати», дангл. gyrdan, дісл. girða «тс.», гот. gaírda «пояс», garda «загорожа», двн. garto «сад», псл. *gordъ «город», укр. горо́д;
запозичення з німецької мови;
р. гурт, гу́ртик «тс.», п. gurt «тс.; [пояс]; пояс в упряжі; пояс для перенесення меблів»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гу́ртик
«виступ на фасаді будівлі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gird «оперізувати» | англійська |
| gaírda «пояс» | готська |
| gyrdan | давньоанглійська |
| garto «сад» | давньоверхньонімецька |
| girða «тс.» | давньоісландська |
| Gurt «пояс; гурт» | нововерхньонімецька |
| gurt «тс.; [пояс]; пояс в упряжі; пояс для перенесення меблів» | польська |
| *gordъ «город» | праслов’янська |
| гурт | російська |
| горо́д | українська |
| гу́ртик «тс.» | українська |
| garda «загорожа» | ? |
жорілка «кільце із сплетеної лози, що править за нашийник для телят, а також за зав’язку на воротах»
пов’язане з др. жерело «горло, гирло» (пор. також р. [жере́ло] «горло, паща»), від якого утворено й укр. дже́ре́ло́, [жере́ло́];
очевидно, виникло з первісного *ожорі́лка (пор. горо́д ‹ огород тощо);
р. [жерëлок] «нашийник для телят; намисто», [ожере́лок] «тс.», ожере́лье «намисто; (ст.) комір»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жерело «горло, гирло» (пор. також р. [жере́ло] «горло, паща») | давньоруська |
| жере́ло́ | російська |
| жерëлок «нашийник для телят; намисто» | російська |
| ожере́лок «тс.» | російська |
| ожере́лье «намисто; (ст.) комір» | російська |
| дже́ре́ло́ | українська |
| жере́ло́ | українська |
| *ожорі́лка (пор. горо́д ‹ огород тощо) | українська |
| горо́д | українська |
| огород | українська |
ре́ньгорт «попруга»
п. [ryngort, rynkort] «тс.» походить від нім. Rínggurt «тс.», утвореного з іменників Ring «круг, коло» і Gurt «попруга; пояс», спорідненого з двн. gurtan, gurten, гот. bigaírdan «оточувати», ufgaírdan «тс.», дангл. gyrdan (англ. gird) «оточувати, облягати», дісл. gjǫrð, garðr «замикання, огорожа», лит. gar̃das «загородка, стійло», псл. *gordъ, укр. го́род;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ранкгорта
(1679)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gird | англійська |
| bigaírdan «оточувати» | готська |
| ufgaírdan «тс.» | готська |
| gyrdan «оточувати, облягати» (англ. gird) | давньоанглійська |
| gurtan | давньоверхньонімецька |
| gurten | давньоверхньонімецька |
| gjǫrð | давньоісландська |
| garðr «замикання, огорожа» | давньоісландська |
| gar̃das «загородка, стійло» | литовська |
| Rínggurt «тс.» | німецька |
| Ring «круг, коло» | німецька |
| Gurt «попруга; пояс» | німецька |
| ryngort «тс.» | польська |
| rynkort | польська |
| *gordъ | праслов’янська |
| го́род | українська |
о́ґруд «сад на великому масиві Па; густі зарослі над водою Кур»
запозичення з польської мови;
п. ogród «город, сад біля дому», відповідає укр. горо́д (з давнішого огоро́д);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ogród «город, сад біля дому» | польська |
| горо́д (з давнішого огоро́д) | українська |
озе́ре́д «скирта сіна, соломи чи хліба; ожеред»
псл. *ozordъ (‹ іє. *g̑hordh-), фонетичний варіант до *ogordъ (‹ іє. *ghordh-);
споріднене з лит. žа́rdas «пристрій для сушіння гороху, льону», лтс. zãrds «тс.», лит. žar̃dis «загін», прус. sardis «паркан», псл. *gordъ «місто», *žьr̥dь (‹ *gьr̥dь), укр. р. го́род, жердь;
висловлювались думки про запозичення балтійських слів зі слов’янських мов (Mikl. EW 416) або, навпаки, слов’янських слів з балтійських мов (Zubatý St. a čl. I 2, 125);
р. [озере́д] «довга скирта хліба; пристосування для сушіння снопів», [озоро́д, зоро́д, заро́д] «тс.», бр. [азаро́д] «пристосування у вигляді драбини для просушування снопів», [азаро́да, озяро́д] «тс.», п. [ozieród, ozieroda] (очевидно, з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вазирет
взере́т
возере́д
вузирє́т
гозере́т
гозере́ц
«тс.»
одзере́д
озаре́т
озе́ред
озере́да
озере́т
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| азаро́д «пристосування у вигляді драбини для просушування снопів» | білоруська |
| zãrds «тс.» | латиська |
| žа́rdas «пристрій для сушіння гороху, льону» | литовська |
| žar̃dis «загін» | литовська |
| ozieród (очевидно, з укр.) | польська |
| ozieroda (очевидно, з укр.) | польська |
| *ozordъ (‹ іє. *g̑hordh-) | праслов’янська |
| *gordъ «місто» | праслов’янська |
| sardis «паркан» | прусська |
| го́род | російська |
| озере́д «довга скирта хліба; пристосування для сушіння снопів» | російська |
| го́род | українська |
| озоро́д | українська |
| зоро́д | українська |
| заро́д «тс.» | українська |
| азаро́да | українська |
| озяро́д «тс.» | українська |
| *ogordъ (‹ іє. *ghordh-) | ? |
| *ž (‹ *gьr̥dь) | ? |
| жердь | ? |
кого́рта
лат. cohors (род. в. cohortis) «когорта (підрозділ легіону); міцно згуртована група людей; почет претора у провінції; натовп; скотний двір» складається з префікса со- «з-» і основи іменника hortus «обгороджене місце; город, садок; (ст.) вілла», спорідненого з гр. χόρτος «огороджене місце; огорожа, двір; пасовище, корм», гот. gards «дім», лит. gardas «загорода, кошара; загорожа», псл. *gordъ, укр. го́род «місто»;
запозичення з латинської мови;
р. кого́рта, бр. каго́рта, п. ч. слц. вл. kohorta, болг. кохо́рта, схв. кòхōрта, слн. kohorta;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каго́рта | білоруська |
| кохо́рта | болгарська |
| kohorta | верхньолужицька |
| gards «дім» | готська |
| χόρτος «огороджене місце; огорожа, двір; пасовище, корм» | грецька |
| cohors «когорта (підрозділ легіону); міцно згуртована група людей; почет претора у провінції; натовп; скотний двір» (род. в. cohortis) | латинська |
| gardas «загорода, кошара; загорожа» | литовська |
| kohorta | польська |
| *gordъ | праслов’янська |
| кого́рта | російська |
| кòхōрта | сербохорватська |
| kohorta | словацька |
| kohorta | словенська |
| го́род «місто» | українська |
| kohorta | чеська |
| со- «з-» | ? |
| hortus «обгороджене місце; город, садок; (ст.) вілла» | ? |
хор «співочий колектив, що разом виконує вокальні твори; звучання пісні, виконуваної групою співців»
запозичення з грецької мови;
гр. χορός «хор, хоровод, танець з піснями; місце для хору» (первісно означало «обгороджене місце для танців») пов’язане з χόρτος «двір, подвір’я», якому відповідають псл. *gordъ «гîрод, місто», укр. го́ро́д тощо;
р. бр. болг. м. хор, п. ч. слц. вл. chîr, нл. kor, схв. хо̑р, слн. kor;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хо́ри
хори́ст
хорови́й
хорово́д
хорово́дити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хор | білоруська |
| хор | болгарська |
| chîr | верхньолужицька |
| χορός «хор, хоровод, танець з піснями; місце для хору» (первісно означало «обгороджене місце для танців») | грецька |
| хор | македонська |
| kor | нижньолужицька |
| chîr | польська |
| *gordъ «гîрод, місто» | праслов’янська |
| хор | російська |
| р | сербохорватська |
| chîr | словацька |
| kor | словенська |
| го́ро́д | українська |
| chîr | чеська |
| χόρτος «двір, подвір’я» | ? |
хро́ніка «літопис»
запозичене з грецької мови, можливо, через посередництво латинської (лат. chronica (мн.) «хроніки, літопис»);
гр. χρονιϰά «тс.», χρονιϰός «часовий» утворене від χρόνος «час», яке певної етимології не має;
зіставлялося з гр. χόρτος «двір, горîд», псл. *gordъ, укр. го́род, горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити»), з гр. ϰείρω «стригти», умбр. karu «частка», псл. kora, skora, укр. кора́, шкі́ра, шку́ра (від іє. *(s)ker- «різати, стригти»);
остання етимологія знаходить собі підтримку в українській семантичній паралелі раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) і рази́ти, рі́зати;
р. болг. м. хро́ника, бр. хро́ніка, п. chronik, chronika, kronika, ч. kronika, слц. kronika, chronista «хроніст», вл. krînika, схв. хро̀ника, кро̀ника, слн. krînika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хро́нік
хроніка́льний
хроніка́р
хроніке́р
хроні́ст
хроні́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хро́ніка | білоруська |
| хро́ника | болгарська |
| krînika | верхньолужицька |
| χρονιϰά «тс.» | грецька |
| χόρτος «двір, горîд» | грецька |
| ϰείρω «стригти» | грецька |
| хро́ника | македонська |
| chronik | польська |
| chronika | польська |
| kronika | польська |
| *gordъ | праслов’янська |
| kora | праслов’янська |
| хро́ника | російська |
| хро̀ника | сербохорватська |
| kronika «хроніст» | словацька |
| chronista «хроніст» | словацька |
| krînika | словенська |
| го́род | українська |
| кора́ | українська |
| кро̀ника | українська |
| karu «частка» | умбрська |
| kronika | чеська |
| χρονιϰός «часовий» | ? |
| χρόνος «час» | ? |
| горо́д (від іє. *gher- «тримати, городити») | ? |
| skora | ? |
| шкі́ра | ? |
| шку́ра «різати, стригти» (від іє. *(s)ker- | ? |
| раз «певний проміжок часу» (одного ра́зу…) | ? |
| рази́ти | ? |
| рі́зати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України