ГОРНОСТАЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gornostajь, gornostalь, очевидно, з первісного *goronostajь;

етимологія не зʼясована;

можливо, давнішою є форма *gornostalь, яка вважається запозиченням з давньонімецької мови: днн. *harmestagl, *harmastal «хвіст горностая» (можливо, взагалі «хутро горностая») (пор. свн. hermezagel «хвіст горностая») є складним словом, перший компонент якого є германською назвою горностая (пор.двн. harmo «горностай», споріднене з лит. šarmuõ «ласиця»), а другий – іменник днн. *tagl, *tal «хвіст» (пор. двн. zagal «хвіст», гот. tagl «волосся, шерсть», споріднені з дірл. dūal ‹*doklo «локон») (Шапир ФЗ 1892/1 – 2, 19 – 21; Преобр. І 148);

менш вірогідне пояснення, що виходить з псл. *gornostarjo-, перша частина якого повʼязується з іє. *karmno-, *karmen- «горностай» (пор. лит. šarmuõ, šermuõ «ласиця», двн. harmo «горностай»), друга – з лит. staras «хомʼяк» (Agrell BSL 42 – 44);

інші етимології зовсім не обґрунтовані: з *g^uornostó-s «темний, темно-коричневий», *g^uornat-stṓjis «той, що пожирає стайню (худобу)», *g^uornosto-s «смердючий», *g^uoro-nas-t^ajo-s «гостроносий» (Loewenthal AfSlPh 37, 378 – 379; WuS 9, 180), з *gor-(?) «жерти» i п. stać (псл. stati ?) (Brückner 158 – 159), із звуконаслідувального *gornoztati (пор. нл. grono «мова», лит. garsas «звук» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 7 – 8), із *gorno-stajь «той, хто підноситься, стає вгору проти людини» (Holub – Kop. 132);

малоймовірне також пояснення другої частини у псл. *gorno-stalь як спорідненого з лат. mustella «ласиця» (Machek ESJČ 183);

р. горноста́й, [горноста́рь, гоноста́рь], ст. діал. горноста́ль, бр. гарнаста́й, др. горностай, п. gronostaj, [gronostal], ч. hranostaj, [chramostý], chramosteil], слц. hranostaj, болг. горноста́й (з р.), слн. gránoselj «ласиця», gránozelj «тс.»;