ГОРНИЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
го́рно «піч» (тех.)
псл. *gъrnъ;
споріднене з лат. fornus «піч», дінд. ghṛṇáḥ «спека, жар», прус. goro «місце вогню»;
іє. *guhr-no-;
той самий корінь з іншими ступенями вокалізму також у словах горі́ти, грі́ти, жар;
р. горн, [го́рон], бр. го́ран, др. гърнъ, п. garnek «горщик», ч. hrnec, слц. hrniec, вл. hornc, нл. gjarne, полаб. gornək, болг. гърне́, м. грне, грнец, схв. грне, грнац, слн. [gŕnec] «тс.», стсл. грънъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гор
го́рен
го́рень
го́ринь
горна́р
«грубник, опалювач»
го́рне́ць
«горщик»
горне́шник
«ганчірка, якою беруть гарячий горщик з печі»
го́рник
«піч, у якій випалюють горшки»
горни́ло
горнови́й
горня́
го́рон
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́ран | білоруська |
| гърне́ | болгарська |
| hornc | верхньолужицька |
| ghṛṇáḥ «спека, жар» | давньоіндійська |
| гърнъ | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| fornus «піч» | латинська |
| грне | македонська |
| gjarne | нижньолужицька |
| gornək | полабська |
| garnek «горщик» | польська |
| *g | праслов’янська |
| goro «місце вогню» | прусська |
| горн | російська |
| грне | сербохорватська |
| hrniec | словацька |
| gŕnec «тс.» | словенська |
| грънъ | старослов’янська |
| го́рон | українська |
| грнец | українська |
| грнац | українська |
| hrnec | чеська |
| горі́ти | ? |
| грі́ти | ? |
| жар | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України