ГОРЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
го́рло
псл. *gъrdlo;
споріднене з лит. gurklỹs «підгорля, воло», ст. gurklė «горло», прус. gurcle «тс.», гр. βάρατρον «провалля, безодня», лат. gurges «тс.; (пізніше) горло», gurguliō «горло»;
іє. *guer-, *guerə- «поглинати, ковтати» (відбите у стсл. жрѣти, укр. же́рти], первісне значення «те, чим ковтають». – Шанский ЭСРЯ І 4, 136; Фасмер І 441 – 442; Sławski І 257; БЕР І 303; Skok І 621 – 622; ЭССЯ 7, 204 – 205; Bern. I 639; Meillet Études 316. – Див. ще же́рти;
р. го́рло, бр. го́рла, др. гърло, п. gardło, ст. діал. garło, ч. слц. hrdlo, вл. hordło (horło), нл. gjardło (gjarło), болг. гъ́рло, м. грло, схв. грло, слн. gŕlo, цсл. гръло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарла́нити
гарлапа́н
гарлапа́нити
гарла́ти
гарла́тий
гарла́ч
гарля́нка
горла́й
горла́нити
горла́нь
горла́стий
горла́ти
горла́тий
горла́ха
«яма для зберігання зерна»
горла́ч
«горлань; (орн.) голуб воластий, Columba gutturosa»
горла́чка
«гортань»
горлі́вка
«манера співу в тірольців»
горлова́
«яма у вигляді глечика для зберігання зерна»
горлови́й
горлови́к
горлови́на
горлопа́н
горлопа́нити
горля́к
«тс.»
горля́ний
горля́нка
підго́рлина
«підгруддя, підгорля»
підго́рлиця
«тс.»
підго́рля
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рла | білоруська |
| гъ́рло | болгарська |
| hordło (horło) | верхньолужицька |
| βάρατρον «провалля, безодня» | грецька |
| гърло | давньоруська |
| *g | індоєвропейська |
| gurges «тс.; (пізніше) горло» | латинська |
| gurklỹs «підгорля, воло» | литовська |
| грло | македонська |
| gjardło (gjarło) | нижньолужицька |
| gardło | польська |
| *g | праслов’янська |
| gurcle «тс.» | прусська |
| го́рло | російська |
| грло | сербохорватська |
| hrdlo | словацька |
| gŕlo | словенська |
| гръло | церковнослов’янська |
| hrdlo | чеська |
| gurklė «горло» | ? |
| gurguliō «горло» | ? |
| *g «поглинати, ковтати» (відбите у стсл. жрѣти, укр. же́рти], первісне значення «те, чим ковтають». -- Шанский ЭСРЯ І 4, 136; Фасмер І 441 -- 442; Sławski І 257; БЕР І 303; Skok І 621 -- 622; ЭССЯ 7, 204 -- 205; Bern. I 639; Meillet Études 316. -- Див. ще же́рти. | ? |
| garło | ? |
| garło | ? |
ґирли́ч «відведений від річки канал для поливання городини»
молд. гырли́ч (рум. gîrlíci) «вузький хід, прохід; шийка пляшки» походить від схв. грлūħ «шийка посудини; жерло гармати; мундштук люльки; верхня частина панчохи», яке є похідним від іменника грло «горло, шия», спорідненого з укр. го́рло;
запозичення з молдавської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гырли́ч «вузький хід, прохід; шийка пляшки» (рум. gîrlíci) | молдавська |
| походить від «вузький хід, прохід; шийка пляшки» (рум. gîrlíci) | молдавська |
| грлūħ «шийка посудини; жерло гармати; мундштук люльки; верхня частина панчохи» | сербохорватська |
| го́рло | українська |
| грло «горло, шия» | ? |
горже́тка «відокремлюваний хутряний комір»
через російську мову запозичене з французької;
фр. gorgette «стрічка капелюха, завʼязувана під підборіддям», повʼязане з gorge «горло», яке походить від нар.-лат. [gorga], gurga, що зводиться до лат. gurgĕs «вир, безодня; горло», спорідненого з псл. *gъrdlo, укр. го́рло;
зміна значення сталася вже в російській мові через помилкове ототожнення з фр. gorgerette (також від фр. gorge) «косинка, яку жінки носять на шиї»;
р. горже́тка, бр. гаржэ́тка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гаржэ́тка | білоруська |
| gurgĕs «вир, безодня; горло» | латинська |
| gorga | народнолатинська |
| *g | праслов’янська |
| горже́тка | російська |
| го́рло | українська |
| gorgette «стрічка капелюха, завʼязувана під підборіддям» | французька |
| gorgerette «косинка, яку жінки носять на шиї» (також від фр. gorge) | французька |
| gorge «горло» | ? |
| gurga | ? |
горла́ч «дивина чорна, Verbascum nigrum L. Я; ластовень лікарський, Vincetoxicum officinale Mnch.; ластовень медичний (цілющий) і чорний, Vincetoxicum medicum et nigrum» (бот.)
мотивація назви неясна;
очевидно, повʼязане з го́рло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горлачник
«ластовень лікарський»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рло | ? |
горля́нка «суховершки, Prunella L.» (бот.)
похідне утворення від го́рло;
назва зумовлена тим, що суховершки застосовують при лікуванні горла;
пор. назву [горляна помоч] «тс.»;
р. горля́нка, бр. гарля́нка, гарлянік «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарля́нка | білоруська |
| гарлянік «тс.» | українська |
| го́рло | ? |
| горляна | ? |
| помоч «тс.» | ? |
| горля́нка | ? |
горлянка «жабник польовий (грудна травка польова), Filago arvensis L.» (бот.)
очевидно, повʼязане з го́рло;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рло | ? |
ґра́ґар «сволок»
у діалекті бойків слово зʼявилось через посередництво польської мови;
очевидно, походить від нвн. (Kragen)träger «консольна балка», складного слова, утвореного з основ іменників свн. krage «шия; потилиця; комір» (нвн. Kragen «тс.»), спорідненого з лит. gurklỹs «воло; горло», псл. *gъrdlo, укр. го́рло, і свн. trager «носій» (нвн. Träger «тс.»), похідного від tragen «носити», двн. tragan «тс.», спорідненого з дангл. dragan «тягти», англ. draw, дісл. draga «тс.», гот. gadragan «тягти (сюди)»;
п. [tragarz] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґра́ґарь
ґре́ґарь
дра́ґаль
драгаръ
(1627)
дра́ґарь
траґар
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| draw | англійська |
| gadragan «тягти (сюди)» | готська |
| dragan «тягти» | давньоанглійська |
| tragan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| draga «тс.» | давньоісландська |
| gurklỹs «воло; горло» | литовська |
| tragarz «тс.» | польська |
| *g | праслов’янська |
| krage «шия; потилиця; комір» (нвн. Kragen «тс.») | середньоверхньнімецька |
| trager «носій» (нвн. Träger «тс.») | середньоверхньнімецька |
| го́рло | українська |
| tragen «носити» | ? |
гри́ва «довге волосся на шиї і хребті тварин»
псл. griva, похідне від того самого іє. *guer- (*gur-) «проковтувати; глотка», до якого зводиться й псл. *gъŗdlo, укр. го́рло;
споріднене з лтс. grĩva «гирло ріки», grĩvis «висока трава», дінд. grīvā «шия, потилиця», ав. grīvā- «потилиця», перс. girē, гр. δέρη «тс.»;
звʼязок з псл. grǫdь, gręda, gora (Moszyński JP 36, 197) малоймовірний;
р. болг. м. гри́ва, бр. гры́ва, др. грива, п. grzywa, ч. hříva, слц. hriva, вл. hriwa, нл. griwa, полаб. gravén (greiven), схв. грȕва, слн. gríva, стсл. грива;
Фонетичні та словотвірні варіанти
грива́к
«сизий голуб, Columba palumbus L.»
грива́нь
«кінь з довгою гривою; довговолоса людина»
грива́стий
грива́тий
грива́ч
«тс.; дикий голуб»
гри́ви
«бахрома для обшивання плахт»
гри́ви́ця
«купка трави, не захоплена при косінні; вузька спокійна смуга води між сильними хвилями Я; грива Ж»
гри́вичка
«бордюр на клумбі з дерну»
гри́вка
«пілка плахти; чорна вівця з білою шиєю ВеНЗн»
гривка́стий
гри́вна
«грива»
гривна́к
«сизий голуб, Columba palumbus L.»
гри́вно́
«грива»
гривно́к
«сизий голуб»
гривня́к
(назва русинів з-під Перемишля і Ярослава)
загри́вий
«білий з чорною шиєю»
(про вівцю)
загри́вок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| grīvā- «потилиця» | авестійська |
| гры́ва | білоруська |
| гри́ва | болгарська |
| hriwa | верхньолужицька |
| δέρη «тс.» | грецька |
| grīvā «шия, потилиця» | давньоіндійська |
| грива | давньоруська |
| *g «проковтувати; глотка» (*g$ur-) | індоєвропейська |
| grĩva «гирло ріки» | латиська |
| гри́ва | македонська |
| griwa | нижньолужицька |
| girē | перська |
| gravén (greiven) | полабська |
| grzywa | польська |
| griva | праслов’янська |
| *g | праслов’янська |
| grǫdь | праслов’янська |
| гри́ва | російська |
| грȕва | сербохорватська |
| hriva | словацька |
| gríva | словенська |
| грива | старослов’янська |
| го́рло | українська |
| hříva | чеська |
| grĩvis «висока трава» | ? |
| gręda | ? |
| gora | ? |
ґурґу́ля «ґуля»
рум. gurgúi «сосок; шийка (пляшки і под.); носок (постола); гостроверхий пагорок; верх пагорка або гори», gurguiálă «пухлина на руці» (пор. також аром. gurgulʼa «мʼяч, куля; грудка, згусток») повʼязуються з лат. gurgulio «горло, глотка», похідним від gurges «безодня, провалля; паща, глотка», спорідненого з лит. gurklỹs «воло», ст. gurklė «горло», прус. gurcle «тс.», гр. βάραϑρον «безодня, провалля», псл. *gъrdlo, укр. го́рло;
очевидно, запозичення з румунської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґорґо́ля
«тс.»
ґорґоля́стий
«сукуватий»
ґурґу́ла
«сук; наріст на дереві»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| βάραϑρον «безодня, провалля» | грецька |
| gurgulio «горло, глотка» | латинська |
| gurklỹs «воло» | литовська |
| *g | праслов’янська |
| gurcle «тс.» | прусська |
| gurgúi «сосок; шийка (пляшки і под.); носок (постола); гостроверхий пагорок; верх пагорка або гори» | румунська |
| го́рло | українська |
| gurguiálă «пухлина на руці» (пор. також аром. gurgulʼa «мʼяч, куля; грудка, згусток») | ? |
| gurges «безодня, провалля; паща, глотка» | ? |
| gurklė «горло» | ? |
дже́ре́ло́
до дж ‹ ж пор. ще [джа́воронок, джук] (Потебня К ист. зв. 13);
споріднене з лит. gerkle «горло», gérklos (анат.) «глотка»;
псл. *žerdlo, *žьṛdlo «горло», пізніше «отвір», потім частково у східних та західних слов’ян «отвір, з якого б’є вода»;
утворене від *žerti, *žьrati і пов’язане чергуванням голосни з псл. *žьṛdlo, укр. го́рло;
р. [жерело́] «отвір; паща», жерло́ «тс.», бр. жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло», др. жерело «отвір; горло», п. źródło «джерело», ч. zřídlo, слц. žriedlo, вл. zórło, нл. žrědło «тс.», болг. жрело́, ждрело́ «ущелина, вузький прохід», схв. ждрéло «тс.; глотка», ждṕло «тс.», слн. žrêlo «паща; безодня; кратер»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джерела́стий
«з великим отвором»
джерела́тий
«тс.»
джерели́стий
джере́льний
джереля́ний
джереля́стий
«багатий на джерела»
джерля́нка
«вид жаби, Bombinator igneus»
(зоол.)
джорели́стий
джорели́тися
«бити джерелом, струменіти»
джорело́
джура́льце́
«струмочок, цівка»
жерела́тий
жерели́нець
«вапнистий туф»
(мін.)
жере́ло́
жере́льний
жереля́нка
(іхт.)
жереля́стий
жерли́стий
жерло́
прижере́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жарало́ «отвір; шийка великої посудини для вина; жерло» | білоруська |
| жрело́ | болгарська |
| zórło | верхньолужицька |
| жерело «отвір; горло» | давньоруська |
| gerkle «горло» | литовська |
| žrědło «тс.» | нижньолужицька |
| źródło «джерело» | польська |
| *žerdlo | праслов’янська |
| *ž | праслов’янська |
| жерело́ «отвір; паща» | російська |
| ждрéло «тс.; глотка» | сербохорватська |
| žriedlo | словацька |
| žrêlo «паща; безодня; кратер» | словенська |
| го́рло | українська |
| жерло́ «тс.» | українська |
| ждрело́ «ущелина, вузький прохід» | українська |
| ждṕло «тс.» | українська |
| zřídlo | чеська |
| джа́воронок | ? |
| джук | ? |
| *ž «горло» | ? |
| пізніше «отвір» | ? |
| слов'ян «отвір, з якого б’є вода» | ? |
| *žerti | ? |
| *žьrati | ? |
жо́рло «русло річки»
результат видозміни слова жерло;
наголос на першому складі з’явився, можливо, під впливом горло;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жерло | українська |
| горло | українська |
підґа́рля «воло, підборіддя, підшийок Ме, Па; нижня планка ярма НикНикТЛ»
запозичення з польської мови;
п. podgardle «підгорля, підшийок» утворене з прийменника pod, спорідненого з укр. під, та іменника gardło, спорідненого з укр. го́рло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підґарлина
«підборіддя»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| podgardle «підгорля, підшийок» | польська |
| pod | польська |
| gardło | польська |
| під | українська |
| го́рло | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України