ГОРДУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
го́рдий
псл. *gъrdъ «гордий»;
значення «страшний», звідки «огидний», у південно-словʼянських мовах вторинне, непереконливо вбачати тут початкове два окремих слова – псл. *gъrdъ «гордий» і *grъdъ «огидний» (Osten – Sacken IF 28, 419);
позасловʼянські відповідники непевні;
малоймовірний звʼязок з лат. gurdus «дурний, дурнуватий» (Фасмер І 440; Bern. І 370), яке повʼязують з гр. βραδύς «повільний, ледачий», а також з лит. gurdùs «повільний; слабкий; мовчазний» (Sławski І 405);
дуже сумнівний звʼязок з псл. *gъrbъ (укр. горб), а через нього з gora (Brückner 135), з псл. gruda (укр. гру́дка) (Pokorny 460 – 461) з огляду на семантичні труднощі;
сумнівне також зіставлення (Machek ESJČ 183 – 184) з гр. χλιδή «розкіш»;
р. го́рдый, бр. го́рды, др. гърдостьный, п. hardy (під впливом ч. hrdý), ст., діал. gardy «вибагливий», ч. слц. hrdý, вл. hordy, нл. gjardy, м. грд «потворний», схв. грдан, грдан «бридкий, жахливий», ст. грд «гордий; жахливий», слн. gŕd «гидкий», стсл. гръдъ «гордий; жахливий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
горди́ня
горди́тель
го́рдити
«гордувати, нехтувати»
горди́тися
гордівли́вий
гордівни́к
горді́й
го́рдість
гордли́вий
гордови́тий
гордо́та
го́рдощі
гордува́ти
гордува́тий
горду́н
гордя́к
гордя́чий
гордя́чка
горжа́ти
«відкидати, нехтувати»
згі́рдли́вий
«зневажливий»
згі́рдний
«тс.»
згі́рдник
зго́рда
погі́рдно
пого́рда
погорджа́ти
«нехтувати»
пого́рджений
пого́рджувати
пого́рдий
погорди́ти
пого́рдливий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́рды | білоруська |
| hordy | верхньолужицька |
| βραδύς «повільний, ледачий» | грецька |
| χλιδή «розкіш» | грецька |
| гърдостьный | давньоруська |
| gurdus «дурний, дурнуватий» | латинська |
| gurdùs «повільний; слабкий; мовчазний» | литовська |
| грд «потворний» | македонська |
| gjardy | нижньолужицька |
| hardy (під впливом ч. hrdý) | польська |
| *g «гордий» | праслов’янська |
| *gъrdъ «гордий» | праслов’янська |
| *g (укр. горб) | праслов’янська |
| gruda (укр. гру́дка)(Pokorny 460 -- 461) | праслов’янська |
| го́рдый | російська |
| грдан | сербохорватська |
| hrdý | словацька |
| gŕd «гидкий» | словенська |
| гръдъ «гордий; жахливий» | старослов’янська |
| грдан «бридкий, жахливий» | українська |
| hrdý | чеська |
| *grъdъ «огидний» | ? |
| gardy «вибагливий» | ? |
| грд «гордий; жахливий» | ? |
піклува́тися
пов’язане з р. пе́чься «піклуватися», др. печи ся, п. pieczołować się, ч. pečovat, схв. печа́лити се, стсл. пеѱи сѧ «тс.»;
розвиток на українському ґрунті, очевидно, був таким: печися → *пектися → *пекливий, *пікливий (пор. р. [пе́чливый] «дбайливий», п. [pieczliwy] «тс.») → *пекловитий, *пікловитий (або *пеклуватий) → пеклува́тися, піклува́тися;
пор. у зв’язку з цим словотворчу групу: горди́тися – гордли́вий – гордови́тий, гордува́тий – гордува́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
пеклува́тися
пі́клатися
пікло́ванець
«опікувана особа, протеже»
піклува́льний
піклува́льник
піклува́нець
«тс.; вихованець»
піклува́ння
піклува́тельство
«піклування»
піклува́тий
«дбайливий, турботливий»
піклу́нка
«опікунка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| печи ся | давньоруська |
| pieczołować się | польська |
| pieczliwy | польська |
| пе́чься «піклуватися» | російська |
| пе́чливый | російська |
| печа́лити се | сербохорватська |
| пеѱи сѧ «тс.» | старослов’янська |
| печися | українська |
| *пектися | українська |
| *пекливий | українська |
| *пікливий (пор. р. [пе́чливый] «дбайливий», п. [pieczliwy] «тс.») | українська |
| *пікловитий (або *пеклуватий) | українська |
| піклува́тися | українська |
| гордува́тий | українська |
| гордува́ти | українська |
| pečovat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України