ГОПАК — ЕТИМОЛОГІЯ
гоп (виг.)
наявність вигуку у всіх трьох основних словʼянських мовних групах робить можливим припущення про його виникнення в період, близький до прасловʼянського;
сумнівна думка про його походження від нім. hopp «гоп» (Brückner 172; Фасмер І 438; Преобр. І 145);
р. бр. гоп (наслідування звуку при стрибку, танці), п. hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару), ч. слц. hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку), болг. хоп (наслідування звуку при стрибку, танці), схв. хȍп, слн. hòp «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гопа́-гопа́шеньки
гопа́к
(танець)
го́пати
го́пи
«стрибки в танці (вдарити в гопи «танцювати»
го́пка
«дитина»
(жарт.)
го́пкати
го́пки
«стрибки в танці»
гопцюва́ти
стати
«стати дибки»
(про коня)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) | білоруська |
| хоп (наслідування звуку при стрибку, танці) | болгарська |
| hopp «гоп» | німецька |
| hop (вигук, що спонукає до стрибка; наслідування звуку від удару) | польська |
| гоп (наслідування звуку при стрибку, танці) | російська |
| хȍп | сербохорватська |
| hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) | словацька |
| hòp «тс.» | словенська |
| hop (спонукання до стрибка; наслідування звуку при стрибку) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України