ГОНЧАРЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

гонча́р

псл. *gъrnьčarь, повʼязане з *gъrnьсь «горщик» (пор. укр. [горнець] «тс.»), похідним від *gъrnь «горно», з суфіксом -аrь латинсько-германського походження на позначення професій;
в східнословʼянських мовах -р- в середині слова зникло в результаті дисиміляції;
р. гонча́р, бр. ганча́р, др. гърньчаръ, гъръньчаръ, п. garncarz, рідк. garczarz, [garcarz, ganczarz, gancárz, ganczárz], ч. hrnčíř, слц. hrnčiar, вл. hornčer, нл. gjarncaŕ, болг. грънча́р, м. грнчар, схв. грнчāр, ст. грњчар], стсл. гръньчарь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ганча́р
гонча́рити
гончари́ще «місце, де видобувають гончарну глину»
гонча́рка «глина, з якої виготовляють посуд»
гонча́рня
гонча́рство
горча́р
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ганча́р білоруська
грънча́р болгарська
hornčer верхньолужицька
гърньчаръ давньоруська
грнчар македонська
gjarncaŕ нижньолужицька
garncarz польська
*g праслов’янська
гонча́р російська
грнчāр сербохорватська
hrnčiar словацька
гръньчарь старослов’янська
гъръньчаръ українська
garcarz українська
ganczarz українська
gancárz українська
ganczárz українська
hrnčíř чеська
*g «горщик» (пор. укр. [горнець] «тс.») ?
*g «горно» ?
-аrь ?
-р- ?
garczarz ?
грњчар ?

гончар «плаун (пʼядич) звичайний, Lycopodium clavatum L.» (бот.)

очевидно,повʼязане з гонча́р «майстер, який виготовляє посуд з глини»;
мотивація назви неясна;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гонча́р «майстер, який виготовляє посуд з глини» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України