ГОНОРАР — ЕТИМОЛОГІЯ
гонора́р
через німецьке посередництво (нім. Honorár «гонорар») запозичене з латинської мови;
лат. honōrārium «добровільний дар за вчинену працю, винагорода за послуги» виникло внаслідок скорочення словосполучення honorarium dōnum (munus) «тс.» (букв. «почесний дар, дар на чиюсь честь»), в якому прикметник с. р. honōrārium (чол. р. honōrārius) «почесне» походить від етимологічно неясного іменника honor («‹honōs) «честь»;
р. гонора́р, бр. ганара́р, п. honorarium, ч. honorář, заст. honorár, слц. слн. honorár, болг. м. хонора́р, схв. хонòрāр;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гонора́рник
(знев.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ганара́р | білоруська |
| хонора́р | болгарська |
| honōrārium «добровільний дар за вчинену працю, винагорода за послуги» | латинська |
| хонора́р | македонська |
| honorarium | польська |
| хонòрāр | сербохорватська |
| honorár | словацька |
| honorár | словенська |
| honorář | чеська |
| honōrārium «почесне» (чол. р. honōrārius) | ? |
| honōrārium «почесне» (чол. р. honōrārius) | ? |
| гонора́р | ? |
| honorár | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України