ГОМІЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ

гомі́лка «голінка»

очевидно, результат видозміни форми голі́нка через метатезу (*гонілка) і дисимілятивну заміну зубного н перед дальшим л губним м;
можливо, певну роль тут відіграло зближення з [гомі́лка] «головка сиру»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гомі́вка «тс.»
гоміла́тий «кощавий»
гомоля́ка «велика голінка»
гомоля́ччя «гомілкові кістки» (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
голі́нка (*гонілка) ?
гомі́лка «головка сиру» ?

гомі́лка «головка сиру»

псл. gomola, споріднене з [*gomolъ] «безрогий» (п. gomoły «тс.»), похідне від того самого кореня, що й žęti, žьmǫ (укр. жа́ти, жму) і gǫstъ (укр. густи́й);
споріднене з лит. gãmalas «брила, шматок», gãmulas «тс.; безрогий», gãmužas «брила, здавлена маса», gomúlys «брила», норв. kams «галушка з борошна», kumla «брила», гр. γέμω «я повний», γόμος «тягар; корабельний вантаж»;
первісне значення «щось стиснуте, здавлене»;
непереконливе повʼязання (Ильинский РФВ 63, 338 – 341) з псл. *gъmъziti (укр. [го́мзатися]), gomonъ (укр. го́мін);
р. [гомо́ла] «брила, куля», [гомо́лька] «дитяча соска», бр. [гамзу́ля] «великий шматок хліба», п. gomółka «головка сиру», [gomóla, gomuła] «тс.», [gomoła] «куляста грудка чогось мʼякого», ч. homole «щось конусоподібне», homolka «кусок сиру», слц. homolʼa «тс.», вл. homoła «волоть проса», homołka «баранець (про хмару); трюфель», homola «верховина, височина; конус; волоть», hom(u)lа «тс.», нл. gomola «волоть проса», [gomolinka] «омела», схв. гòмоља «тс.; головка сиру», гòмољ «цибулинка тюльпана (і ін. квітів)», слн. gomólja «грудка», gomólj «бульба; наріст, опуклість», р. цсл. гомола «брила, грудка»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гамзу́ля «великий шматок хліба» білоруська
homoła «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.» верхньолужицька
homołka «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.» верхньолужицька
homola «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.» верхньолужицька
hom(u)lа «волоть проса»«баранець (про хмару); трюфель»«верховина, височина; конус; волоть»«тс.» верхньолужицька
γέμω «я повний» грецька
gãmalas «брила, шматок» литовська
gomola «волоть проса» нижньолужицька
kams «галушка з борошна» норвезька
gomółka «головка сиру» польська
gomola праслов’янська
*gъmъziti (укр. [го́мзатися]) праслов’янська
гомо́ла «брила, куля» російська
гомола «брила, грудка» російська
гòмоља «тс.; головка сиру» сербохорватська
homolʼa «тс.» словацька
gomólja «грудка»«бульба; наріст, опуклість» словенська
gomólj «грудка»«бульба; наріст, опуклість» словенська
гомо́лька «дитяча соска» українська
gomóla «тс.» українська
gomuła «тс.» українська
gomoła «куляста грудка чогось мʼякого» українська
gomolinka «омела» українська
гòмољ «цибулинка тюльпана (і ін. квітів)» українська
гомола «брила, грудка» церковнослов’янська
homole «щось конусоподібне»«кусок сиру» чеська
homolka «щось конусоподібне»«кусок сиру» чеська
*gomolъ «безрогий» (п. gomoły «тс.») ?
žьmǫ (укр. жа́ти, жму)(укр. густи́й) ?
gãmulas «тс.; безрогий» ?
gãmužas «брила, здавлена маса» ?
gomúlys «брила» ?
kumla «брила» ?
γόμος «тягар; корабельний вантаж» ?
значення «щось стиснуте, здавлене» ?
gomonъ (укр. го́мін) ?

гомила́ «висока незграбна людина»

похідне утворення від гомі́лка як зворотне утворення з аугментативним згрубілим відтінком і значенням «гомілатий, кощавий, голінастий», тобто з «довгими голінками, кістками» (пор. голова́ «розумна людина, тобто людина з головою»);
форма гомила́, можливо, відбиває діалектну вимову варіанта [*гомела́], паралельного до [гомоля́ка, гомоля́ччя] в умовах неясності словотворчого джерела форми гомі́лка (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

гоми́ля «висока довготелеса людина»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гомі́лка «гомілатий, кощавий, голінастий» ?
з «довгими голінками, кістками» (пор. голова́ «розумна людина, тобто людина з головою») ?
гомила́ ?
*гомела́ ?
гомоля́ка ?
гомоля́ччя ?

густи́й

семантично неприйнятне повʼязування з псл. *gǫzъ : guzъ, укр. гуза́ (Berп. I 341; Trautmann 101–102; Brückner 139), як і з лит. ст. gánstus «багатий», лтс. guosts «велика кількість, стадо» (Specht KZ 55, 20–21; Фасмер І 478) або з лит. gruñzti «стискати; ламати» (Vaillant Gr. comp. II 573);
при цьому можливий також звʼязок з ч. hutný «масивний» (Machek ESJČ 191; Holub–Kop. 136–137; Holub–Lyer 200; Brückner 139);
псл. gǫstъ є, очевидно, первісним пасивним дієприкметником з суфіксом -to- від основи *gom- › gǫ- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму);
з тим самим первинним вокалізмом псл. *gomola «брила, кулька» укр. [гомі́лка] «круглий сир (з кмином)»;
споріднене з лтс. gùmt, gumstu «набухати», гр. γέμω «я повен», γέμος : γόμος «тягар; корабельний вантаж»;
первісне значення «стиснутий,здавлений › › густий»;
р. густо́й, др. густы́, др. густый, п. gęsty, ч. слц. hustý, вл. husty, нл. gusty, полаб. gǫstă (с. р.), болг. гъст, м. густ, схв. густ, слн. góst, стсл. гѫстъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гу́сля́нка «солодке молоко, зварене і прокисле»
гу́снути «робитися густішим»
густа́вий «досить густий»
густвина́ «хаща, густий ліс»
густе́ж «хаща»
густеле́зний
густина «щільність, густота»
густиня «густий ліс»
густиня́ «густота»
густи́ти «робити густішим»
гу́стість
густі́ти «гуснути»
густі́шати «тс.»
гу́сто
густота́
густува́тий
густя́ж «хащі»
гущ «гуща»
гу́ща «осад, поденки; хащі; [каша, пюре Ж]»
гу́щава «густі хащі»
гуща́вина
гуща́вінь «тс.»
гущавни́к «густий чагарник»
гуща́к
гущвина «тс.»
гущики́ «лісова хаща»
гущи́на́ «хаша; густота»
гу́щинь «гущавина»
гущи́ня́
гущо́вина
гущя́ «тс.»
згу́слий
згу́ста (присл.)
згу́сток
згу́щувати
згу́щувач (тех.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гъст болгарська
husty верхньолужицька
γέμω «я повен» грецька
густы́ давньоруська
густый давньоруська
guosts «велика кількість, стадо» латиська
gùmt латиська
gánstus «багатий» литовська
gruñzti «стискати; ламати» литовська
густ македонська
gusty нижньолужицька
gǫstă (с. р.) полабська
gęsty польська
*gǫzъ праслов’янська
gǫstъ праслов’янська
*gomola «брила, кулька» праслов’янська
густо́й російська
густ сербохорватська
hustý словацька
góst словенська
гѫстъ старослов’янська
гуза́ українська
гомі́лка «круглий сир (з кмином)» українська
hutný «масивний» чеська
hustý чеська
gánstus «багатий» ?
-to- (пор. з іншим ступенем вокалізму псл. *žęti, žьmǫ, укр. жа́ти, жму) ?
gumstu «набухати» ?
γόμος «тягар; корабельний вантаж» ?
значення «стиснутий,здавлений › › густий» ?

магі́лка «головка сиру; скисле молоко; сир» (сиру)] ВеБ

очевидно, результат видозміни форми гомі́лка «головка сиру» (пор. маге́рка : гаме́рка);
Фонетичні та словотвірні варіанти

маґі́лка «тс.; сирник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гомі́лка «головка сиру» (пор. маге́рка : гаме́рка) ?

комо́лий «безрогий»

псл. komolъ «безрогий; тупий, зрізаний», очевидно, пов’язане чергуванням суфіксальних голосних із сх.-сл. [komeljь] «товстий кінець колоди; оцупок дерева», укр. [коме́ль] «тс.», що зводиться до псл. komъ «брила, грудка», укр. [кім] «тс.», і чергуванням початкових кореневих приголосних – із зах.сл. [*gomolъ] «безрогий», п. ст. gomoły «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений»› ч. мор. [gomol’a] «безрога корова», нл. gomoły «безрогий, затуплений», спорідненими з лит. gamulà «безрога худоби на», gãmulas «безрогий» і псл. *gomóla «брила, грудка», укр. [гомі́лка] «головка сиру»;
можливе також зближення з п. komolec «жердина, до якої прикріплюються краї невода», ч. мор. [chomolec] «вид сітки для раків», схв. кòмолац «ліктьова кістка», слн. komólec «лікоть; міра довжини; лопатка (у тварин); пагорб»;
зіставляється ще з двн. hamal «скалічений», нвн. Hammel «(кастрований) баран» та дінд. śámalam «помилка, вада, шкода, втрата» (Machek IF 53, 89–90);
проблематичним є пов’язання з гр. κολοβός «скалічений» (Machek LP 5, 84; ESJČ 271);
р. комо́лый «тс. (про худобу); [однорогий; гладкий, рівний; незавершений, недобудований (про будинок, споруду); тупий, без верхньої частини; безплідний чоловік!», [комла́тый] «безрогий», [комла́ться] «битися (про безрогу худобину)», п. ст. komoły «безрогий», ч. komolý «тупий, куций, зрізаний», слн. [komól] «безрогий»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
κολοβός «скалічений» грецька
hamal «скалічений» давньоверхньонімецька
śámalam «помилка, вада, шкода, втрата» давньоіндійська
gamulà «безрога худоби на» литовська
gomol'a «безрога корова» моравське
chomolec «вид сітки для раків» моравське
gomoły «безрогий, затуплений» нижньолужицька
Hammel «(кастрований) баран» нововерхньонімецька
gomoły «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений» польська
komolec «жердина, до якої прикріплюються краї невода» польська
komoły «безрогий» польська
komolъ «безрогий; тупий, зрізаний» праслов’янська
komъ «брила, грудка» праслов’янська
*gomóla «брила, грудка» праслов’янська
комо́лый «тс. (про худобу); [однорогий; гладкий, рівний; незавершений, недобудований (про будинок, споруду); тупий, без верхньої частини; безплідний чоловік!» російська
кòмолац «ліктьова кістка» сербохорватська
komólec «лікоть; міра довжини; лопатка (у тварин); пагорб» словенська
komól «безрогий» словенська
коме́ль «тс.» українська
кім «тс.» українська
гомі́лка «головка сиру» українська
комла́тый «безрогий» українська
комла́ться «битися (про безрогу худобину)» українська
gomol'a «безрога корова» чеська
chomolec «вид сітки для раків» чеська
komolý «тупий, куций, зрізаний» чеська
komeljь «товстий кінець колоди; оцупок дерева» ?
*gomolъ «безрогий» ?
gomoły «[тс.]; з тупим кінцем, заокруглений» ?
gãmulas «безрогий» ?
komoły «безрогий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України