ГОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

звуконаслідувальне утворення, з яким пов’язується також основа з іншим ступенем чергування голосних го́мін;

р. гам, [гом] «шум», бр. діал. болг. гам, п. ham «гавкання», ч. [hamoniti] «багато говорити», hamoniti se «сваритися»;

очевидно, запозичення з російської мови;

р. [гамаза́] «невгамовна людина», [гомоза́] «тс.», [гамази́ть] «неспокійно рухатися туди-сюди», [гомози́ть] «метушитися, непокоїтися» пов’язуються з гам «шум», [гом] «тс.» як утворення за зразком слова егоза́;

р. [гомза́] зближують з р. [гомо́ла] «грудка», гр. γέμω «наповнююсь», γόμος «корабельний вантаж» (Фасмер І 435; Преобр. І 143; Горяев 74), з р. [го́бина] «достаток» (Даль І 343), з р. [гом] «шум» (Ильинский ИОРЯС 16/4, 12);

можливо, пов’язане з укр. [кабза́] «гроші, гаманець» (пор.);

неясне;

р. [гомза́] «гроші, гаманець з грішми», [гомза́ть] «берегти, збирати гроші»;

псл. *gъmъzati (sę), *gъmъziti, *gymъ›zati (укр. гимзі́ти), *gomъzati (слн. gomázati, gomezéti), похідні від *gъm-, *gom(пор. р. [гомоти́ть] «галасувати», слн. gomot «штовханина, гомін, плутанина»);

дальші за значенням, але споріднені також р. гам, [гом] «галас, гомін», укр. го́мін;

первісне значення скрізь «кишіти, роїтися», звідки потім у частини слів також «мішанина голосів, галас; лоскотання»;

дальше походження не ясне;

пояснювалося як звуконаслідувальне з іє. *ghem- (укр. го́мін) (Ильинский РФВ 63, 339 – 340; ИОРЯС 16/4, 1 – 29), реконструювалося в зіставленні з свн. wimmen «кишіти», нвн. wimmeln «тс.» як маловірогідне іє. *g^uhem-: *g^uhom«кишіти» (Stender-Petersen Mel. Mikkola 277 – 283), виводилося з іє. *gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») (Потебня РФВ 3, 164), повʼязувалося з лит. [gumúoti (gūmúoti)] «іти, перевалюючися з боку на бік» (Būga RR I 442), виводилось від псл. *gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь», що зводилось до іє. *g^uou- «худоба» і *mus- «муха» (Trubačev ZfSl 1958/5, 677 – 679);

малоймовірне припущення про спорідненість з нвн. krabbeln «лоскотати», нн. krämeln «кишіти, повзати» (Machek ESJČ 164 – 165);

р. [гомози́ться] «крутитися на одному місці; кишіти», [гомози́ть] «метушитися, турбуватися», ст. гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти», гомъзити «тс.», бр. [гамзі́ць] «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити», [гамзаць] «повільно їсти», п. (ст. діал.) giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти», ч. hemžiti se «кишіти, повзати», ст. діал. hemzati (se), слц. hemžiť sa «тс.», болг. гъмжа́ «кишу, копошуся», м. [гомжи] «кишить», схв. гàмизати «кишіти, роїтися», га́мзити, слн. gomezéti, gom(a)zéti «тс.», р.-цсл. гомъзати «повзати, рухатися», гомъзити «тс.»;