ГОЛІННЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *golěm-ьn-ъ, похідне від golěmъ (=golęmъ), можливо, колишньої форми дієприкметника на -m-;

споріднене з лит. galeti «могти», galià «сила, здатність», gãlimas «можливий», ірл. gal «хоробрість», кімр. gallu «могти»;

первісне значення golěmьnъ, як і golěmъ, – очевидно, «великий», звідки через значення «дужий; здібний, спритний» сучасна семантика;

форма голі́нний пізніша, з первісної *голімний;

звʼязок з гр. ἀποφώλιος «нікчемний, непридатний» (Bezzenberger у кн. Stokes 107) сумнівний так само, як і спорідненість з гр. μεγαλο«великий», що передбачає перестановку приголосних у псл. слові (Machek ESJČ 174);

р. [голя́мо] «багато, дуже», п. ст. golemy «великий», ч. ст. holemý, болг. голя́м, м. голем «тс.», схв. гòлем «великий, величезний», [гȍлијеман] «тс.» (‹*golěmьnъ), стсл. голѣмъ «великий»;