ГОЛІННА — ЕТИМОЛОГІЯ
голі́нний «хвацький, бравий, жвавий; здатний до чогось; охочий до чогось»
псл. *golěm-ьn-ъ, похідне від golěmъ (=golęmъ), можливо, колишньої форми дієприкметника на -m-;
споріднене з лит. galeti «могти», galià «сила, здатність», gãlimas «можливий», ірл. gal «хоробрість», кімр. gallu «могти»;
первісне значення golěmьnъ, як і golěmъ, – очевидно, «великий», звідки через значення «дужий; здібний, спритний» сучасна семантика;
форма голі́нний пізніша, з первісної *голімний;
звʼязок з гр. ἀποφώλιος «нікчемний, непридатний» (Bezzenberger у кн. Stokes 107) сумнівний так само, як і спорідненість з гр. μεγαλο«великий», що передбачає перестановку приголосних у псл. слові (Machek ESJČ 174);
р. [голя́мо] «багато, дуже», п. ст. golemy «великий», ч. ст. holemý, болг. голя́м, м. голем «тс.», схв. гòлем «великий, величезний», [гȍлијеман] «тс.» (‹*golěmьnъ), стсл. голѣмъ «великий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голенний
«тс.»
гольні́йший
(вищий ступінь від голі́нний)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
голя́м | болгарська |
ἀποφώλιος «нікчемний, непридатний» | грецька |
μεγαλο «великий» | грецька |
gal «хоробрість» | ірландська |
gallu «могти» | кімрська |
galeti «могти» | литовська |
голем «тс.» | македонська |
golemy «великий» | польська |
*golěm-ьn-ъ | праслов’янська |
слові | праслов’янська |
голя́мо «багато, дуже» | російська |
гòлем «великий, величезний» | сербохорватська |
голѣмъ «великий» | старослов’янська |
гȍлијеман «тс.» (‹*golěmьnъ) | українська |
holemý | чеська |
-m- | ? |
galià «сила, здатність» | ? |
gãlimas «можливий» | ? |
golěmьnъ | ? |
golěmъ «дужий; здібний, спритний» | ? |
голі́нний | ? |
голімний | ? |
golemy «великий» | ? |
holemý | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України