ГОЛІНКА — ЕТИМОЛОГІЯ

голі́нка «гомілка»

псл. golěnь, очевидно, похідне від golъ «голий» з первісним значенням «кістка, не покрита мʼязами» (пор. р. [го́лень] «не покрита гіллям частина стовбура дерева», п. ст. golanka «завʼязь плоду після відпадіння цвіту», [golanka] «голінкова кістка в худоби»);
непереконливі з фонетичного боку спроби повʼязання з гр. γύαλον «западина, пригорщ», γυĩον «член, рука, нога» з припущенням впливу псл. kolěno «коліно» (Bern. I 320 – 321; Младенов 105);
р. го́лень, бр. галёнка, др. голѣнъ, п. goleń, ч. holeň (holeno), слц. holeň, болг. го́лен, схв. гȍлēн (голèница, голèњача), слн. golén, стсл. голѣнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

голени́ця «тс,»
голіна́стий
голіна́тий
голіна́ч «цибата людина»
голі́нниці «гомілки в людському кістяку»
голя́шка «нога зарізаної вівці, теляти, вола»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галёнка білоруська
го́лен болгарська
γύαλον «западина, пригорщ» грецька
голѣнъ давньоруська
goleń польська
golěnь праслов’янська
kolěno «коліно» праслов’янська
го́лень російська
гȍлēн (голèница, голèњача) сербохорватська
holeň словацька
golén словенська
голѣнь старослов’янська
holeň (holeno) чеська
golъ «голий» ?
значенням «кістка, не покрита мʼязами» (пор. р. [го́лень] «не покрита гіллям частина стовбура дерева», п. ст. golanka «завʼязь плоду після відпадіння цвіту», [golanka] «голінкова кістка в худоби») ?
γυĩον «член, рука, нога» ?

гомі́лка «голінка»

очевидно, результат видозміни форми голі́нка через метатезу (*гонілка) і дисимілятивну заміну зубного н перед дальшим л губним м;
можливо, певну роль тут відіграло зближення з [гомі́лка] «головка сиру»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гомі́вка «тс.»
гоміла́тий «кощавий»
гомоля́ка «велика голінка»
гомоля́ччя «гомілкові кістки» (зб.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
голі́нка (*гонілка) ?
гомі́лка «головка сиру» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України