ГОЛІНАСТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
голі́нка «гомілка»
псл. golěnь, очевидно, похідне від golъ «голий» з первісним значенням «кістка, не покрита мʼязами» (пор. р. [го́лень] «не покрита гіллям частина стовбура дерева», п. ст. golanka «завʼязь плоду після відпадіння цвіту», [golanka] «голінкова кістка в худоби»);
непереконливі з фонетичного боку спроби повʼязання з гр. γύαλον «западина, пригорщ», γυĩον «член, рука, нога» з припущенням впливу псл. kolěno «коліно» (Bern. I 320 – 321; Младенов 105);
р. го́лень, бр. галёнка, др. голѣнъ, п. goleń, ч. holeň (holeno), слц. holeň, болг. го́лен, схв. гȍлēн (голèница, голèњача), слн. golén, стсл. голѣнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голени́ця
«тс,»
голіна́стий
голіна́тий
голіна́ч
«цибата людина»
голі́нниці
«гомілки в людському кістяку»
голя́шка
«нога зарізаної вівці, теляти, вола»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| галёнка | білоруська |
| го́лен | болгарська |
| γύαλον «западина, пригорщ» | грецька |
| голѣнъ | давньоруська |
| goleń | польська |
| golěnь | праслов’янська |
| kolěno «коліно» | праслов’янська |
| го́лень | російська |
| гȍлēн (голèница, голèњача) | сербохорватська |
| holeň | словацька |
| golén | словенська |
| голѣнь | старослов’янська |
| holeň (holeno) | чеська |
| golъ «голий» | ? |
| значенням «кістка, не покрита мʼязами» (пор. р. [го́лень] «не покрита гіллям частина стовбура дерева», п. ст. golanka «завʼязь плоду після відпадіння цвіту», [golanka] «голінкова кістка в худоби») | ? |
| γυĩον «член, рука, нога» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України