ГОЛОТА — ЕТИМОЛОГІЯ
го́лий
непереконливе повʼязання (Iljinskij AfSlPh 29, 166 – 167) з схв. гу́лити «обдирати шкіру»;
псл. golъ;
споріднене з двн. kalo «лисий, голий», нвн. kahl «лисий», лит. gãlas «кінець» (початково «голий стовбур»), pagalỹs «поліно, кий», лтс. pagale «тс.», з іншим вокалізмом (а, пор. укр. га́лузь), також лтс. gāls «гладенький, як лід», gāla «ожеледь»;
робилися спроби повʼязання з лат. calvus «лисий» з глухим початковим приголосним (Zupitza KZ 37, 389);
р. го́лый, бр. го́лы, др. голый, п. нл. goły, ч. слц. holý, вл. hoły, полаб. dʼölă «лиса (голова)», болг. м. гол, схв. гȏ, гòла, гòло, слн. gòl, стсл. голъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
голева́тий
«напівголий»
голенє́
«усяке збіжжя, крім вівса»
голеня́
«безпере пташеня»
голе́ча
голи́д
«голяк»
голи́зна́
го́ли́к
«голодранець; пожарище»
голина́
«добірне збіжжя, крім вівса»
голи́нка
«плід осоки»
голи́ня
«відкрите поле»
голи́ти
голи́ця
«тс.; облізле хутро»
голи́ш
«бідняк; круглий гладкий камінець; [скошений зимою очерет]»
голи́шниці
«вид грибів»
голі́й
«перукар»
(заст.)
голі́ти
«оголятись»
голо́та
голотва́
«голота»
голоти́ти
голтя́й
«голодранець»
голу́н
«голяк»
голь
«голота»
(заст.)
го́лька
«безоста пшениця»
гольце́м
(присл.)
голюк
«тс.»
голя
«гола верховина»
(ж. р.)
голя́
«голе пташеня»
(с. р.)
голя́га
«бідняк»
голя́к
голяка́
(присл.)
голя́ка
«гола жінка»
голяр
«перукар»
голя́рня
«перукарня»
догола́
на́голо́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| го́лы | білоруська |
| гол | болгарська |
| hoły | верхньолужицька |
| kalo «лисий, голий» | давньоверхньонімецька |
| голый | давньоруська |
| calvus «лисий» | латинська |
| pagale «тс.» | латиська |
| gāls «гладенький, як лід» | латиська |
| gãlas «кінець» (початково «голий стовбур») | литовська |
| гол | македонська |
| goły | нижньолужицька |
| kahl «лисий» | нововерхньонімецька |
| dʼölă «лиса (голова)» | полабська |
| goły | польська |
| golъ | праслов’янська |
| го́лый | російська |
| гу́лити «обдирати шкіру» | сербохорватська |
| гȏ | сербохорватська |
| holý | словацька |
| gòl | словенська |
| голъ | старослов’янська |
| гòла | українська |
| гòло | українська |
| holý | чеська |
| pagalỹs «поліно, кий» | ? |
| gāla «ожеледь» | ? |
сво́лоч «наволоч»
форма своло́та утворена в українській мові за зразком слів типу голо́та;
р. сво́лочь «негідник; наволоч; дрібні істоти або предмети, бур’ян, трава, коріння, зволочені бороною з ріллі» утворене від дієслова своло́чь «зволокти»;
запозичення з російської мови;
бр. сво́лач «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
своло́та
сволоцю́га
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сво́лач «тс.» | білоруська |
| сво́лочь «негідник; наволоч; дрібні істоти або предмети, бур’ян, трава, коріння, зволочені бороною з ріллі» | російська |
| своло́чь «зволокти» | російська |
| своло́та | українська |
| голо́та | українська |
переголоти́тися «вибратися з тисняви»
результат видозміни форми [переглоти́тися] «тс.», зближеної зі словом голо́та;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| переглоти́тися «тс.» | українська |
| голо́та | українська |
го́лоть «ожеледь»
зіставлення на підставі р. [го́лодь] з цсл. жлѣдица «ожеледь», укр. о́желедь, лат. gelū «холод», нім. kalt «холодний» (Потебня РФВ 3, 98) менш певне через сумнівність цієї форми як первісної;
пор. також р. гололе́дица, ч. holomráz «ожеледь»;
пор. лтс. gàla, gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі», gālas «гладкий, як лід», споріднені з псл. golъ, укр. го́лий;
первісне значення, очевидно, – «голе місце взагалі» (пор. на голоте́чі, голоті́ч), пізніше «голе місце, вкрите льодом, ожеледь»;
псл. golotь, gol-ъtь, похідне від golъ «голий»;
р. [го́лоть] «ожеледь», [го́лодь], др. голоть, голотъ, голъть «тс.», п. gołoć «голий простір», ч. ст. holet (род. в. holti) «іній, паморозь», [holot] «тс.», слц. holoť «голота», сболг. голоть «лід; кристал, кришталь», схв. (ст.) голот «кришталь» (очевидно, з цсл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
голоте́ча
«тс. Я; голе місце»
голоте́чина
«відкрите, голе місце»
голоти́ка
голотіч
«тс.»
голоті́ч
«тс.»
на
«просто неба»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| голоть | давньоруська |
| gelū «холод» | латинська |
| gàla | латиська |
| kalt «холодний» | німецька |
| gołoć «голий простір» | польська |
| golъ | праслов’янська |
| golotь | праслов’янська |
| го́лодь | російська |
| гололе́дица | російська |
| го́лоть «ожеледь» | російська |
| голот «кришталь» (ст.)(очевидно, з цсл.) | сербохорватська |
| голоть «лід; кристал, кришталь» | середньоболгарська |
| holoť «голота» | словацька |
| о́желедь | українська |
| го́лий | українська |
| го́лодь | українська |
| голотъ | українська |
| голъть «тс.» | українська |
| holot «тс.» | українська |
| жлѣдица «ожеледь» | церковнослов’янська |
| holomráz «ожеледь» | чеська |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | чеська |
| також | ? |
| gàla | ? |
| gāla «тонка корка льоду, ожеледь, рештки снігу на дорозі» | ? |
| gālas «гладкий, як лід» | ? |
| gol-ъtь | ? |
| golъ «голий» | ? |
| holet «іній, паморозь» (род. в. holti) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України