ГОЛКАСТА — ЕТИМОЛОГІЯ
го́лка
псл. *jьbgъla;
різні форми рефлексів jb, – очевидно, наслідок аналогійних вирівнювань за однією з форм відмінювання, переходу jь- в -і в частині прасловʼянських говірок або виникнення паралельної форми псл. *jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, – Lang ČMF І 385 – 387);
етимологія не зʼясована;
найімовірніший звʼязок з прус. ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, – Trautmann 3), який проте ставиться під сумнів (Meillet BSL 24, 137; Machek Slavia 3, 595 – 596);
малоймовірні з огляду на фонетичні чи семантичні труднощі інші відповідники: пізнє гр. αɩκλοι «вістря стріли» (Fick І 345; Pokorny 15, 18);
псл. *ęga (укр. яга́), лат. aeger «хворий; сумний» (Bern. I 423; Brückner 189);
дісл. igull «їжак», нвн. Igel «тс.», псл. *ežь (укр. їжа́к) (Преобр. І 263 – 264);
іє. *ioug- у кімр. gwnio «шити», дірл. con-oigim «шию» (Zupitza KZ 37, 392; Mikkola RSl І 5 – 6);
гр. ὀβολός «монета», первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. gu) при прийнятті слов. ь- і гр. ὀ- за протетичні елементи (Meillet BSL 24, 54, 137);
пор. гр. βέλος «стріла», βελόνη «вістря, зокрема голка», лит. geluonìs «жало»;
заслуговує на увагу виведення від псл. jьgo «ярмо» первісно як назви занози в ярмі (Парасунько Мовозн. 1968/4, 51 – 53; Machek Slavia 3, 593 – 597; ESJČ 220 – 221);
р. болг. игла́, бр. іго́лка, го́лка, др. игла, п. igła, [jegła], ч. jehla, [ihła, jahła], слц. ihla, вл. jehła, нл. gła (заст. jegła), полаб. jågłă, м. игла, схв. ùгла, [јàгла, иглà], слн. ígla, iglà, стсл. игълинъ «голочний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гла
голе́чник
голи́ння
«шпильки на сосні»
голка́р
голка́рня
голка́стий
голкува́тий
голча́стий
гольни́к
єгла́
єгли́ця
игла́
игли́ця
ігва́
ігла́
іго́вка
іго́вник
«гольник»
іго́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іго́лка | білоруська |
| игла́ | болгарська |
| jehła | верхньолужицька |
| αɩκλοι «вістря стріли» | грецька |
| ὀβολός «монета» | грецька |
| ὀ- | грецька |
| βέλος «стріла» | грецька |
| con-oigim «шию» | давньоірландська |
| igull «їжак» | давньоісландська |
| игла | давньоруська |
| *ioug- | індоєвропейська |
| gwnio «шити» | кімрська |
| aeger «хворий; сумний» | латинська |
| geluonìs «жало» | литовська |
| игла | македонська |
| gła (заст. jegła) | нижньолужицька |
| Igel «тс.» | нововерхньонімецька |
| jågłă | полабська |
| igła | польська |
| *jьbgъla | праслов’янська |
| *jьgla (менш імовірний звʼязок з індоєвропейським наголосом, -- Lang ČMF І 385 -- 387) | праслов’янська |
| *ęga (укр. яга́) | праслов’янська |
| *ežь (укр. їжа́к)(Преобр. І 263 -- 264) | праслов’янська |
| jьgo «ярмо» | праслов’янська |
| ayculo «голка» (‹*aigulā або *eigulā, -- Trautmann 3) | прусська |
| игла́ | російська |
| ùгла | сербохорватська |
| ihla | словацька |
| ígla | словенська |
| iglà | словенська |
| игълинъ «голочний» | старослов’янська |
| яга́ | українська |
| го́лка | українська |
| jegła | українська |
| ihła | українська |
| jahła | українська |
| јàгла | українська |
| иглà | українська |
| jehla | чеська |
| jb | ? |
| jь- | ? |
| первісно «металічний прутик» (β ‹ іє. g$u) | ? |
| ь- | ? |
| βέλος «стріла» | ? |
| βελόνη «вістря, зокрема голка» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України