ГОГОЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gogolь;

звуконаслідувальне утворення, повʼязане з гогота́ти і назвами подібних птахів іншим ступенем вокалізму типу р. га́га, гага́ра (Соболевский РФВ 71, 448; Brückner KZ 48, 199; Torp 122; Pokorny 407) або редупліковане утворення, повʼязане з лит. gaĩgalas «качур», лтс. gaĩgala «вид чайки», прус. gegalis «нурець», в основі яких можливе балт. *gagal-, відповідне псл. *gogol- (Bern. I 318; Trautmann 74; Топоров II 187 – 189);

звʼязок з глаго́л (Bern. I 318; Trautmann 74) сумнівний;

р. го́голь, бр. го́галь, др. гоголь, п. ст. gogol «вид дикої качки», gogolica «водяна курочка, Gallinula chloropus L.», ч. Hohol, Ноholici (топоніми), слц. hoholʼ «вид качки, Bucefala», нл. Gogolow (топонім), болг. Гоголани (топонім), схв. gogolj (вид водяного птаха);

неясне;

виводиться (Zilynskyj Slavia 43, 47–54) від назви птаха го́голь (Bucephala clangula), який відзначається особливо гарним танцем під час токування;

пов’язувалось ще з гай (Гнатюк, Гаївки, Львів, 1909), га́ятися (Шейковский, Быт подолян І 1, К., 1860, 1; Свидницький Основа 1861 XI–XII 39) глаго́лати (Щурат Дѣло 1910, 95, 6–7), дінд. Holī «весняне свято» (Партицький Правда 1868, 244);