ГОВБУР — ЕТИМОЛОГІЯ
го́вбур «вир»
запозичення з румунської мови;
рум. [hólbură] «вихор, шквал; вир» є фонетичним варіантом рум. літ. vólbură «тс.», що походить від нар.лат. volvŭla, повʼязаного з лат. volvo «кочуся; кружляю», спорідненим з гр. ἐλύω «обертаю, згинаю», дінд. válatē «обертається», псл. valiti, укр. вали́ти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ἐλύω «обертаю, згинаю» | грецька |
| válatē «обертається» | давньоіндійська |
| volvo «кочуся; кружляю» | латинська |
| valiti | праслов’янська |
| hólbură «вихор, шквал; вир» | румунська |
| vólbură «тс.» | румунська |
| вали́ти | українська |
| vólbură «тс.» | ? |
| volvŭla | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України